Місячний камінь

Розмова подекуди ще виникала на одну-двi хвилини, але в нiй бракувало життя й вогню. Сатана (чи алмаз) вселився в гостей, i всi вiдчули полегшення, коли моя панi пiдвелася й подала знак дамам залишити чоловiкiв за вином.

Тiльки-но розставив я в ряд графини перед старим мiстером Еблуайтом (який замiняв господаря дому), як на терасi залунали звуки, якi мене так перелякали, що я вiдразу втратив своi свiтськi манери. Ми перезирнулися з мiстером Френклiном: це були звуки iндiйського барабана. Я ладен був заприсягнутися, що це повернулись до нас фокусники, довiдавшись про появу в нашому будинку Мiсячного каменя.

Коли вони вже обходили рiг тераси, я мерщiй пошкандибав до них, щоб вiдiслати геть. Але, на нещастя, двi Цокотухи випередили мене. Вони вискочили на терасу, наче пара феерверкових ракет, з нетерпiнням бажаючи подивитись на фокуси iндусiв. Іншi дами вийшли слiдом за ними, i нарештi з’явились чоловiки. Не встиг я промовити «Боже мiй», як пройдисвiти почали свою виставу, а Цокотухи вже цiлували гарненького хлопчика.

Мiстер Френклiн став поруч мiс Речел, а я позаду неi. Якщо нашi побоювання були справедливi – вона стояла, нiчого не запiдозрюючи, iндуси могли на ii платтi бачити алмаз.

Не можу сказати, якi штуки вони показували i як виступали. Розсерджений невдалим обiдом i роздратований пройдисвiтами, якi прийшли саме вчасно, щоб на власнi очi побачити алмаз, я, признатись, зовсiм розгубився. Перше, що я пам’ятаю, це про несподiвану появу на сценi iндiйського мандрiвника, мiстера Мартуета.

Обiйшовши пiвколо гостей, що сидiли або стояли, вiн спокiйно наблизився ззаду до фокусникiв i раптом заговорив з ними на iхнiй рiднiй мовi.

Якби вiн кольнув iх багнетом, я сумнiваюсь, чи злякалися б iндуси дужче й повернулися б до нього з такою швидкiстю, як зараз, почувши першi слова, що зiрвалися з його вуст. Через хвилину вони вже вклонились йому надзвичайно чемно i водночас лукаво. Обмiнявшись iз ними кiлькома словами невiдомою мовою, мiстер Мартует пiшов так само спокiйно, як i прийшов.

Головний фокусник, що виконував роль перекладача, знову повернувся до глядачiв. Я помiтив, що кофейне обличчя цiеi людини пiсля розмови з мiстером Мартуетом стало сiрим. Вiн уклонився мiледi i сказав iй, що вистава скiнчилася. Цокотухи, надзвичайно розчарованi, вигукнули голосне «О!», спрямоване проти мiстера Мартуета за те, що вiн зiрвав виставу. Головний iндус покiрно приклав руку до грудей i вдруге сказав, що вистава скiнчилася.