Місячний камінь

Як менi здаеться, всi в домi могли знати, де минулоi ночi лежав алмаз.

Оскiльки моя вiдповiдь була занадто широким полем для пiдозрiнь iнспектора, вiн постарався звузити його, попросивши мене охарактеризувати слуг.

Я зараз же подумав про Розанну Спiрман. Але згадувати про неi тепер було недоречно, та я й не хотiв спрямовувати пiдозрiння на бiдолашну дiвчину, чеснiсть якоi не пiдлягала нiякому сумнiву за весь час ii перебування у нас. Наглядачка виправного будинку казала мiледi, що Розанна щиро покаялась i на неi можна цiлком покластись.

Якщо iнспектор знайде причини запiдозрити ii, лише тодi я змушений буду розповiсти йому, як вона попала на службу до мiледi.

– Всi нашi слуги мають прекрасну репутацiю, – сказав я. – І всi заслужили довiр’я своеi господинi.

Пiсля цього мiстеровi Сiгреву лишалось тiльки одне: самому взятися за справу й особисто познайомитися зi слугами.

Їх допитали по черзi, i нiхто з них не мiг нiчого сказати путнього, хоч наговорили вони, особливо жiнки, вельми багато й дуже обурювалися, що заборонили входити в iхнi кiмнати.

Коли решту слуг вiдiслали на своi мiсця, вниз, покликали Пенелопу й допитали вдруге.

Невеликий вибух гнiву моеi доньки в будуарi i здогад, що ii пiдозрiвають, мабуть, справили погане враження на iнспектора Сiгрева. Крiм того, вiн, очевидно, звернув увагу на ту обставину, що Пенелопа бачила алмаз минулого вечора останньою. Пiсля повторного допиту моя донька повернулась розлючена. Можна було не сумнiватись – полiцейський офiцер мало не назвав ii злодiйкою! Я не вважав його (як мiстер Френклiн) цiлковитим тюхтiем.

Але, хоч вiн i не сказав нiчого, погляд, яким подивився на мою доньку, був не дуже приемний. Я посмiявся з цього разом з бiдолашною Пенелопою; не варто було сприймати всерйоз таку нiсенiтницю. Мiж нами кажучи, я здуру також розсердився. Це було маленьке «прощупування» – не бiльше. Моя дiвчинка сiла в кутку, затулившись фартушком. Вона була зовсiм пригнiчена горем. Дурненька, скажете ви: iй треба було почекати, поки вiн вiдкрито пред’явить iй обвинувачення. Ну, я людина справедлива й рiвного характеру – я згоден з цим. А пан старший iнспектор мiг би згадати, не так важливо що, але мiг би згадати. Трясця йому в печiнки!

Наступний i останнiй крок у слiдствi довiв справу, як то кажуть, до кризи. Полiцейський офiцер мав розмову (пiд час якоi був присутнiй i я) з мiледi. Повiдомивши ii, що алмаз, напевно, викрав хтось iз домашнiх, вiн попросив дозволу обшукати негайно кiмнати i скринi слуг.