Місячний камінь

– Ви ще не здогадуетеся, – запитав мiстер Френклiн, – хто вкрав алмаз?

– Нiхто не вкрав алмаза, – вiдповiв сержант Кафф.

Такий незвичайний погляд на справу змусив нас здригнутись, i ми обидва почали дуже просити його пояснити нам, що вiн хотiв цим сказати.

– Зачекайте трохи, – вiдповiв сержант. – Ще не всi обставини цiеi таемницi з’ясованi.

Роздiл XIII

Я знайшов мiледi в ii кабiнетi. Вона здригнулась, i на ii обличчi з’явився вираз невдоволення, коли я сказав, що мiстер Кафф бажае говорити з нею.

– Невже я обов’язково повинна його прийняти? – спитала вона. – Чи не можете ви, Габрiеле, замiнити мене?

Менi це здалось незрозумiлим, i, напевно, мое здивування вiдбилось на моему обличчi. Мiледi зволила дати пояснення.

– Боюсь, що моi нерви не зовсiм у порядку, – сказала вона. – В цьому лондонському полiсменовi е щось таке, що викликае в мене огиду, – не знаю чому. Я передчуваю, що вiн внесе в наш дiм розлад i нещастя. Це безглуздо й зовсiм невластиво менi, але це так.

Я не знав, що iй вiдповiсти на це. Чим бiльше я спостерiгав сищика Каффа, тим бiльше вiн менi подобався. Мiледi, висловившись передi мною вiдверто, вмить оволодiла собою; як я вже казав вам, вона була з природи жiнкою сильноi волi.

– Якщо неодмiнно менi треба з ним говорити, нехай так, – сказала вона. – Але я не можу себе примусити залишитися з ним вiч-на-вiч. Запросiть його сюди, Габрiеле, i побудьте тут пiд час нашоi розмови.

Наскiльки я пам’ятаю, це був перший приступ зневiри в моеi панi з того часу, як вона була ще дiвчинкою.

Я повернувся в будуар. Мiстер Френклiн вийшов у сад до мiстера Годфрi, який мав незабаром iхати в мiсто. Ми iз сищиком Каффом пiшли прямо в покоi мiледi.

І знаете, мiледi справдi трохи зблiдла, коли побачила його.

Однак вона вiдразу ж оволодiла собою й запитала сищика, чи вiн не заперечуе проти моеi присутностi. Вона додала, що я не тiльки ii старий слуга, але й надiйний порадник, i що в усiх домашнiх справах вона звикла зi мною радитись.

Сержант люб’язно вiдповiв, що вiн дивиться на мою присутнiсть, як на помiч, оскiльки мае сказати дещо про слуг взагалi й пересвiдчився, що моя компетентнiсть у цiй справi вже принесла йому певну користь. Мiледi показала на два стiльцi, i ми вiдразу ж сiли радитися.

– У мене вже склалась певна думка про цю справу, – почав сищик Кафф. – Прошу вашого дозволу, мiледi, залишити ii поки що при собi.