Покарані

Його фаворитка взагалi почала поводити себе дивним чином, закрутившись на мiсцi, нiби не знала куди iй прямувати далi.

Присутнi побачили як на них насуваеться щiльний туман, в якому вже було важко розгледiти поле з учасниками. Перегони зупинили, а мiсцевий працiвник служби безпеки наказав усiм розходитися по домiвках, на що у натовпi рознiсся незадоволений гул.

– Ви вважаете ми даремно витратили грошi? – обурено крикнув один iз чоловiкiв. – Ви маете вiдновити перегони, допоки не з’ясуеться переможець.

Його одразу ж пiдтримали криком схвильованi фанати.

– Вибачте, та це неможливо, – виховано промовив правоохоронець, бажаючи якнайшвидше позбутися глядачiв.

Кожен бачив як бiльше й бiльше наповзае на них туман, але продовжував вимагати продовження: аж допоки видимiсть не знизилась до мiнiмальних значень, в яких стало важко побачити навiть власного сусiда.

– Тодi повернiть нам нашi ставки! – завимагав один iз ентузiастiв, проштовхуючись вперед.

Силою його винесло у коридор стадiону i вже за хвилину увесь натовп опинився посеред вулицi, намагаючись хоч якось знайти дорогу додому.

Тепер iм було байдуже до грошей: немов слiпi, вони навпомацки пробиралися мiстом, який все сильнiше поринав в густу iмлу смердючого диму.

– Ви бачили що вiдбуваеться на вулицi?

Лiкар обернувся до вiкна, але не побачив нiчого цiкавого. Точнiше, вiн не побачив взагалi нiчого.

– Туман та й годi, – байдуже промовив вiн. – Хiба нам звикати?

Туман вже давно сприймався ним як щось звичайне: певною мiрою вiн був вiзитiвкою та невiд’емною частиною його рiдного мiста.

– До речi, о котрiй у мене останнiй запис? – звернувся вiн до асистентки.

– О третiй п’ятнадцять, – вiдчеканила вона, заглянувши до нотатника.

Чоловiк зрадiв, що сьогоднi зможе ранiше потрапити додому. Вiн мав на цей вечiр плани: син пообiцяв познайомити його зi свое подругою i його розривало нетерпiння вiд очiкуваноi першоi зустрiчi.

Йому кортiло якнайшвидше побачити дiвчину, що обрала собi за кавалера такого розбишаку, як його син.

Лiкар захвилювався, коли на останнiй прийом не з’явилась одна iз його постiйних клiенток i вiн одразу ж вирiшив передзвонити iй – може, вона просто запiзнюеться?

У слухавцi лунали довгi гудки, аж поки по той бiк нарештi не почулося несмiливе «алло».

– У нас з вами на сьогоднi була запланована зустрiч, – мовби вибачаючись промовив чоловiк.