Танго долі

 – Було б прикро якби ви зiпсували свое вбрання.

– Та! – кидаю я. – Менi не звикати.

– Тобто, ви вже не вперше падаете у калюжу? – смiеться вiн.

Але хiба це смiшно?

– Я не лише падаю в калюжi. – гордо кажу я. – Зi мною багато й чого iншого трапляеться.

– Тобто ви – майстер iз потрапляння у халепи?

– Можна й так сказати. – сумно пiдтверджую я. – Але, до речi, це перший випадок за тиждень. Напевно, той, хто робить менi всi цi пiдступи, лише сьогоднi повернувся з вiдпустки.

– О, то вас можна привiтати?

На його вустах знову сяе посмiшка i я автоматично посмiхаюсь у вiдповiдь. В голову раптово приходить неймовiрна iдея.

– А ви б не могли на один день стати моiм кавалером?

Я обожнюю своiх подруг. Ми знайомi ще зi шкiльних лав, тому знаемо одна одну, немов облуплених. Я ладна пiти на все заради них. Та все ж таки iнколи у мене виникае непереборне бажання вбити iх – i бажано всiх одразу.

Нас разом п’ятеро. Олеся подорослiшала з нас найпершою – у сiмнадцять рокiв вона вийшла замiж, через пiв року народила малюка.

Зараз цьому шибенику сiм рокiв i вiн в змозi довести до iстерики навiть найспокiйнiшу людину в свiтi. Та вона почувае себе щасливою. Ірка час вiд часу крутить короткi романи, притримуючись певних правил у виборi чоловiка. Вiн обов’язково мае бути елегантним, щедрим, розумним, ввiчливим, цiкавим у спiлкуваннi… Та ще багато iншого. Ну а головне – статок. Як вона сама каже – з любим рай i в куренi, якщо курiнь на Балi.

Аня найближча менi – ми вдвох мрiемо про благородних принцiв, про велику родину та будиночок за мiстом. А ще декiлькох собак рiзноi породи. Єдина (i дуже вагома) наша вiдмiннiсть полягае в Анiному нареченому – вiн у неi справжнiй, а не уявний, як у мене. Ну i Тоня – вперта, впевнена у собi, трiшки самозакохана бiзнес-ледi. По закiнченню школи, вона одразу ж пiшла на роботу до адвокатськоi контори i зараз, отримуючи заочно вищу освiту, вже претендуе на досить високу посаду.

Кiлька мiсяцiв тому вона одружилася з одним зi своiх клiентiв.

Сьогоднi, у свiй день народження, я не могла постати перед ними на самотi. По-перше, вони всi мали прийти зi своiми половинками i я, напевно б, почувала себе бiлою вороною серед них. А по-друге, я вже сказала iм, що маю кавалера. Хоч це i було брехнею, я вiрила, що зможу якось вийти iз ситуацii.