Танго долі

Сморiд ii ароматизованих цигарок викликав у мене нудоту.

Вона була вперта i нiколи не прислуховувалась до чужих порад. Ще жоден не змiг переконати ii у тому, що нiкотин – це зло, хоча вона й сама, мабуть, все це чудово усвiдомлювала.

Я помiтила, що колiр ii обличчя знову стае нормального вiдтiнку – рожевого, а не сiро-брудного як був ще з хвилину тому. Виявляеться, i цигарки в певних випадках можуть творити дива.

Вона закрила очi i важко видихнула повiтря.

– Тобi краще? – поцiкавилась я.

– Набагато.

 – сказала вона i присiла на лаву.

– Тобi потрiбно звернутися до лiкаря. – ненав’язливо порадила я. – Чи ти просто перепила?

– Я вагiтна. – немов вiдрiзала вона, знову затягуючись цигаркою.

Я шаленими очима дивилась на неi i не знала як вiдреагувати на почуте.

– Справдi? – зрадiла я. – Ти впевнена у цьому?

– Нещодавно була у лiкаря. – сухо вiдповiла Іра. – Тринадцять тижнiв.

– Три мiсяцi? – показала я видатнi математичнi здiбностi. – Нашi знають?

– Звiсно, нi. Я сама про це дiзналася лише кiлька днiв тому.

Я не помiтила жодних проявiв радостi у ii словах; скорiше, навпаки вони звучали сумно та приречено.

– Я хотiла зробити аборт як тiльки дiзналась про вагiтнiсть. – зiзналася вона. – Але лiкар сказав, що на моему термiнi це робити небезпечно. Можуть бути сумнi наслiдки, аж до летального результату.

– Але чому одразу аборт? – обурилась я за ще ненароджену дитину.

– А що ти пропонуеш? – раптом вибухнула подруга i злим поглядом пальнула в мене.

 – Зв’язати себе по рукам та ногам у двадцять п’ять рокiв? Самовiльно посадити себе до в’язницi?

– Олеся взагалi народила у вiсiмнадцять. – запротестувала я. – І нiчого, виглядае щасливою.

– Не порiвнюй нас! Хто знае як би склалося ii життя аби не цей малолiтнiй тиран. Пам’ятаеш як вона хотiла стати акторкою?

Я на мить завагалася чи варто взагалi продовжувати цю розмову i переконувати ii у чомусь. Адже, ймовiрнiсть бути почутою залишаеться на дуже низькому рiвнi.

– Ти просто втомилась.

 – лагiдно промовила я, обiймаючи ii за плечi. – Тобi немае через що турбуватися. У тебе е ми, е коханий чоловiк. У тебе просто величезна група пiдтримки i разом ми впораемось.

Я побачила як по ii кам’яному обличчю скотилась сльоза.

– Ти гадаеш дитина вiд нього? – запитала вона, показуючи головою у бiк свого нового залицяльника. – Ми знайомi всього мiсяць.

– То що заважае тобi сходити до батька майбутньоi дитини? – не здивувалась я ii заявi.