Ім’я рози

Нерiдко, щоб довести свою горливiсть, iнквiзитори виривають зiзнання у звинуваченого будь-якою цiною, гадаючи, що добрим iнквiзитором е лише той, хто доводить до кiнця процес, знайшовши офiрного козла…

– Інквiзитор теж бувае начинням диявола, – мовив Вiльям.

– Цiлком може бути, – погодився абат вельми обережно, – адже плани Всевишнього незглибимi, та не менi кидати тiнь пiдозри на таких достойних людей. Ба бiльше, сьогоднi менi потрiбнi саме ви, як один iз них. Сталося у цiй обителi щось таке, що потребуе уваги i поради проникливоi й обачноi людини.

Досить проникливоi, щоб вiдкрити, i досить обачноi (якщо потреба), щоб прикрити. Адже часто конечним бувае з’ясувати провиннiсть людей, котрi мають пiдноситися над iншими своею святiстю, але так, щоб можна було усунути причину зла, не допустивши, щоби провинний викликав до себе зневагу загалу. Пастиря, що припустився грiха, треба усунути з лику пастирiв, але горе, якщо овечки перестануть довiряти пастирям.

– Розумiю, – мовив Вiльям. Я вже ранiше помiтив, що коли вiн висловлюеться так швидко i ввiчливо, зазвичай то був чесний спосiб приховати незгоду або збентеження.

– Тому, – продовжував настоятель, – я вважаю, що кожен випадок, коли йдеться про переступ пастиря, належить ввiряти лише таким людям, як ви, котрi не просто вмiють вiдрiзнити добро вiд зла, але й розумiють, що доречне, а що недоречне.

Мене тiшить думка, що ваша милiсть виносила осудний вирок лише тодi, коли…

– …звинуваченi були виннi у злочинних дiях, у зловмисному отруеннi, у розбещеннi невинних дiтей та iнших неподобствах, що iх вуста моi не смiють вимовити…

– …що виносили ви осудний вирок лише тодi, – продовжував абат, не зважаючи на те, що його перебили, – коли присутнiсть диявола була такою очевидною в очах загалу, що не можна було вчинити iнакше, бо поблажливiсть була б ще ганебнiшою, нiж сам злочин.

– Коли я визнав когось винним, – уточнив Вiльям, – вiн справдi скоiв злочини такого кшталту, що я мiг з чистим сумлiнням передати його свiтському правосуддю.

Абат на мить завагався, а тодi спитав:

– Чому ви наголошуете на злочинностi дiй, не згадуючи про iх диявольську причину?

– Тому що мiркувати про причини i наслiдки – рiч то вельми трудна, i единим суддею тут може бути Бог.