Ім’я рози

Subjungitur opusculum Eldefonsi Hispaniensis Episcopi de eodem argumento Et Eusebii Romani ad Theophilum Gallum epistola, De cultu sanctorum ignotorum; Parisiis, apud Levesque, ad Pontem S. Michaelis, MDCCXXI, cum privilegio Regis[3 - Старожитня антологiя, або Зiбрання старожитнiх праць i творiв усiлякого роду – поем, листiв, епiстул, епiтафiй, з нiмецьким коментарем, примiтками та дослiдженнями превелебного отця, доктора теологii Жана Мабiйона, еромонаха чину св. Бенедикта i згромадження св. Мавра.

Нове видання, до якого долучено життепис Мабiйона i кiлька невеликих творiв, а саме дослiдження «Про хлiб причастя, прiсний i квасний» для його преосвященства кардинала Бони. З додатком твору Ільдефонса, епископа Іспанii, на ту ж тему i послання Євсевiя Романського до Теофiла Галла «Про почитання невiдомих святих», Париж, друкарня Левеск, при мостi св. Михаiла, 1721. За дозволом короля (лат.).].

Я одразу знайшов «Vetera Analecta» у бiблiотецi Сент-Женевев, однак, на мое велике здивування, це видання рiзнилося вiд описаного абатом Валле двома подробицями: насамперед там був указаний iнший видавець, Montalant, ad Ripam P.

P. Augustinianorum (prope Pontem S. Michaelis)[4 - Монталан, на набережнiй оо. Августинцiв (при мостi св. Михаiла) (лат.).], i також iнша дата, на два роки пiзнiша. Зайве й говорити, що цi analecta не мiстили й натяку на рукопис Адса з Мелька – тим паче, що була то, як легко перевiрити, збiрка текстiв середньоi i малоi довжини, а iсторiя, яку переписав Валле, займала кiлька сотень сторiнок. Тодi я взявся розпитувати вiдомих медiевiстiв, зокрема незабутнього Етьена Жiльсона, але не було сумнiву, що единим виданням «Vetera Analecta» було те, яке я бачив у бiблiотецi Сент-Женевев. Вiдвiдини абатства Ла Сурс, що поблизу Пассi, i розмова з моiм приятелем отцем Арне Ланештедтом остаточно переконали мене, що жоден абат Валле не видавав своiх книжок у друкарнi абатства (якоi, зрештою, там нiколи не було). Усiм вiдомо, з якою недбалiстю французькi ерудити ставилися до вимоги давати вiрогiднi бiблiографiчнi вказiвки, але тут це виходило за межi будь-якого розсудливого песимiзму. Я став схилятися до думки, що до рук менi потрапила фальшивка. Саму книжку Валле годi було повернути назад (принаймнi менi не стало духу попросити ii в особи, яка забрала була ii у мене). Менi зосталися лише моi нотатки, щодо змiсту яких у мене вже почали виникати сумнiви.