Ім’я рози

Бувають магiчнi моменти, коли нас охоплюе велика фiзична втома, рухи стають напруженими й метушливими, а перед очима виринають видива людей, яких ми знали у минулому («еп те retragant ces dеtails, jen suis ? me demander sils sont rеels, ou bien si je les ai r?vеs»[5 - Пригадуючи цi подробицi, я не можу не питати себе – реальнi вони, а чи просто наснились менi (фр.). Цитата iз «Сiльвii» Жерара де Нерваля.]).

Як я дiзнався пiзнiше з чудовоi книжечки абата Бюкуа, подiбно виникають примари ще не написаних книжок.

Якби не новий трапунок, я б i досi нiчого не знав про походження iсторii Адса з Мелька. Але у 1970 роцi, нишпорячи по прилавках невеликоi антикварноi книгарнi на вулицi Корр’ентес у Буенос-Айресi, неподалiк од знаменитого Патiо дель Тан/о, теж розташованого на цiй чудовiй вулицi, я розкопав iспанський переклад книжечки Мiла Темешвара[6 - Мiло Темешвар — фiктивний автор, вигаданий Борхесом.

Еко теж не раз використовуе це iм’я для фiктивних посилань.] «Про застосування дзеркал при грi у шахи», яку я вже мав якось нагоду цитувати (щоправда, з чужих уст) у своiй книжцi «Апокалiптики та iнтегрованi», пишучи про пiзнiший його твiр «Продавцi Апокалiпси».

То був переклад раритетного оригiналу грузинською мовою (Тифлiс, 1934), i, на превелике мое здивування, я знайшов там розлогi цитати з Адсового рукопису, проте як джерело наводився не Валле чи Мабiйон, а отець Атаназiй Кiрхер (але який твiр мався на увазi?).

Один учений – якого я тут називати не хочу – згодом запевнив мене (цитуючи при цьому з пам'ятi змiст усiх його творiв), що великий езуiт нiколи не згадував про Адса Мелькського.

Але я на власнi очi бачив Темешваровi сторiнки, а епiзоди, на якi вiн посилався, цiлковито збiгалися з оповiдями в рукописi, перекладеному Валле (зокрема, опис лабiринту не залишав мiсця жодним сумнiвам).

Що б там не писав потiм про це Беньямiно Плачiдо[7 - La Repubblica, 22 settembre 1977. – Прим. автора.], абат Валле таки жив колись на свiтi, як жив, безперечно, також Адсо з Мелька.