Ім’я рози

Одначе, мовив вiн, бiблiотеку треба тримати на оцi, а навiть було б незле спробувати якось пробратися туди. Обставини, мовляв, тепер уже управнюють його посунутися у своiй цiкавостi поза межi чемностi й шаноби до звичаiв i законiв обителi.

Ми вийшли з дворика. З церкви пiсля служби Божоi виходили новiцii i челядь. Обходячи захiдну стiну храму, ми побачили Беренгарiя – вiн вийшов з дверей трансепту i пiшов через цвинтар у бiк Вежi. Вiльям гукнув його, той зупинився, i ми його наздогнали. Вiн був ще бiльше схвильований, нiж тодi, на хорах, i Вiльям, мабуть, вирiшив скористатися цим станом його духу, як це вiн зробив з Бенцiем.

– Схоже, ти був останнiм, хто бачив Адельма живим, – сказав вiн йому.

Беренгарiй хитнувся, немов ось-ось зомлiе.

– Я? – вимовив вiн ледь чутно.

Вiльям спитав це майже навмання, може, тому, що Бенцiй сказав йому, що бачив, як вони обидва балакали про щось на кружганку пiсля вечiрнi. Та, мабуть, вiн втрапив-таки у цiль, i Беренгарiй, ясна рiч, подумав про iншу, воiстину останню зустрiч, бо тремтливим голосом заговорив:

– Як ви можете таке говорити, я бачив його перед тим, як iти спочивати, як усi iншi!

Тодi Вiльям вирiшив, що не варто дати йому очуняти:

– Нi, ти бачив його пiзнiше, i знаеш бiльше, нiж хочеш показати.

Але смертей уже двi, i мовчати бiльше ти не можеш. Ти чудово знаеш, що е чимало способiв розв’язати язика!

Вiльям не раз казав менi, що навiть бувши iнквiзитором, вiн завжди вiдчував огиду до тортур, але Беренгарiй хибно його зрозумiв (або ж Вiльям сказав так зумисне); хай там як, але цей Вiльямiв маневр таки дав своi плоди.

– Так, так, – сказав Беренгарiй, вибухнувши нестримним плачем, – я бачив Адельма того вечора, але бачив я його вже мертвим!

– Як це? – спитав Вiльям. – Унизу крутосхилу?

– Нi-нi, я бачив його тут, на цвинтарi, вiн простував мiж гробами, примара серед примар. Я пiдiйшов до нього й вiдразу помiтив, що передi мною не живий чоловiк, бо лице його було лицем трупа, а очi споглядали вже вiчнii муки.

Ясна рiч, я зрозумiв, що то був його привид, лише наступного ранку, коли дiзнався про його смерть, але вже тодi я вiдчував, що бачу видiння, що то проклята душа, потороча… О Господи, яким потойбiчним голосом заговорив вiн до мене!

– І що ж вiн сказав?

– «Мене проклято! – сказав. – Той, кого бачиш ти зараз перед собою, тiльки-но iз самого пекла i до пекла мусить вернутись». Ось що сказав вiн менi.