Ім’я рози

Ім’я рози

Умберто Еко

Зiбрання творiв (Фолiо)

Умберто Еко (1932–2016) – вiдомий iталiйський письменник, вчений i фiлософ. Його перший роман «Ім’я рози», опублiкований у 1980 роцi, одразу ж став супербестселером. Книгу перекладено багатьма мовами, i сьогоднi вона вважаеться класикою свiтовоi лiтератури. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком романи Умберто Еко «Бавдолiно», «Таемниче полум'я царицi Лоани», «Празький цвинтар», «Маятник Фуко», «Номер нуль».

«Ім’я рози» – захоплююча детективна iсторiя, органiчно вплетена в реальнi iсторичнi подii XIV столiття.

У середньовiчному монастирi за загадкових обставин один за одним гинуть ченцi. З’ясувати причину iхньоi смертi доручено вченому-фран-цисканцю Вiльяму i його помiчнику Адсо. Розпочавши розслiдування, вони занурюються у лабiринт пiдступних iнтриг, полiтичних махiнацiй, потаемних порокiв та абсурдних забобонiв, якими сповнене життя монахiв, i, вирiшуючи багато фiлософських питань, iдучи шляхом логiчних розмiрковувань, розкривають загадковi вбивства.

Умберто Еко

Ім’я рози.

Нова авторська редакцiя 2012 року

IL NOME DELLA ROSA

by Umberto Eco, 1980

© 2020 La nave di Teseo Editore, Milano

© M. І. Прокопович, переклад украiнською, глосарiй, 2013

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2018

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017

Зауваги до нового видання

Характеризувати це видання як перероблене е, мабуть, певним перебiльшенням, оскiльки численнi розкиданi виправлення, якi я внiс в оригiнальний текст, не мiняють нi його наративноi структури, нi стилю його мови.

Що стосуеться останнього, то я лиш усунув деякi незграбнi повторення того самого слова на вiдстанi кiлькох рядкiв, замiняючи його синонiмом, й iнодi (але зрiдка) спростив деякi синтаксичнi конструкцii.

Я виправив тих кiлька недоглядiв (нечисленних, мушу сказати, оскiльки звертався я до текстiв виключно середньовiчних), яких соромився ось уже тридцять рокiв. Примiром, в одному з тогочасних гербарiiв я знайшов згадку про рослину пiд назвою «cicerbita» (яка схожа на цикорiй) i витлумачив ii як «cucurbita», тобто гарбуз, – а гарбузiв у Середньовiччя не знали, оскiльки завезенi вони були пiзнiше з Америки.

Найзначнiшi, мабуть, змiни стосуються обсягу латинських цитат. Латина була i залишаеться фундаментальним елементом, який надае iсторii монастирського колориту i пiдтверджуе надiйнiсть деяких посилань на iдеi тiеi доби; з другого боку, я хотiв забезпечити своему читачевi певний досвiд покаяння.