Леопард

Що вiн нинi робить? Де вiн узагалi? Чи спромоглася Ракель створити для нього затишок там, де вони зараз, домiвку, де вони почуватимуться бiльш безпечно, нiж тут, в Осло? Чи увiйшли у iхне життя якiсь новi люди? Чи вiн досi, втомившись або забувшись, часом називае його татом?

Харрi закрив кран. Колiно вперлося у дверцята пiд мийкою. За ними пошепки манив «Джим Бiм».

Харрi нап’яв штани та сорочку, зайшов у вiтальню й увiмкнув «Kind of Вlue» Майлза Девiса. Це був оригiнальний запис, ще без обробки, обладнання звукозапису у студii трохи вiдставало, тож запис лунав з ледь помiтним вiдтiнком нереальностi.

Харрi трохи послухав, потiм додав гучностi, щоб заглушити шепiт з кухнi. Заплющив очi.

КРИПОС. Бельман.

Вiн нiколи не чув цього iменi. Певна рiч, вiн мiг зателефонувати й розпитати Хагена, але йому не стало сил. Бо здогадувався, яка буде вiдповiдь. Нехай усе буде, як е.

Харрi дослухав до останнього запису «Flamenco Sketches» й здався. Пiдвiвшись, вийшов з вiтальнi у коридор.

У коридорi звернув лiворуч, сунув ноги у черевики «Докмартенс» i вийшов на вулицю. Вiн знайшов течку пiд драним смiттевим пакетом. Обкладинку суцiль вкривало щось схоже на гороховий суп.

Харрi вмостився у зручне зелене крiсло з пiдголiвником i, тремтячи вiд холоду, взявся читати.

Першу жiнку звали Боргнi Стем-Мюре, мала тридцять три роки, родом з Левангера. Самотня, бездiтна, мешкала у районi Сагене в Осло. Працювала стилiстом, мала широке коло знайомих, здебiльшого серед перукарiв, фотографiв та журналiстiв з видань, що пишуть про моду.

Часто бувала у ресторанах, i не лише наймоднiших. Поза тим, полюбляла гуляти за мiстом – пiшки й на лижах.

«Все одно вона в чомусь лишалась дiвчиною з Левангера» – так було написано у звiтi пiсля допиту ii колег. Харрi спало на думку, що, певно, це думка тих з ii колег, котрi, як гадали, спромоглися витравити у собi все, що виказувало iхню власну провiнцiйнiсть.

«Ми всi любили ii, вона була однiею з небагатьох фахiвцiв у цiй справi».

«Це незбагненно. Хто мiг надумати ii убити?»

«Вона була надто покiрливою. Тож рано чи пiзно всi чоловiки, якi припали iй до смаку, користувалися цим. Вона перетворювалась для них на забавку. Простiше сказати, вона високо замiрювалась».

Харрi глянув на свiтлину. Єдину, на якiй вона ще була жива. Бiлявка, а може, фарбована. Гарненька, але не красуня. Звичайна, стандартна, зодягнена в екстравагантну камуфляжну куртку та кашкета.