Леопард

Вони зрозумiли, що саме ця справа стане вирiшальною в тому, на чий бiк пристане мiнiстерство.

– Отже, треба розкрити справу швидше за КРИПОС?

– Повторюю, все дуже непросто. Вони не хочуть дiлитися з нами iнформацiею, хоча теж тупцяють на мiсцi. Натомiсть вони завiтали у мiнiстерство. До нас, до начальника управлiння, зателефонували з мiнiстерства, мовляв, краще було б, аби справу розслiдували у КРИПОСi, допоки не вирiшать, як подiлити сфери повноважень на майбутне.

Харрi повiльно похитав головою:

– Я починаю розумiти.

Ви у вiдчаi.

– Я б не хотiв вживати саме такi слова.

– Ви у такому розпачi, що навiть вiдкопали старого мисливця за серiйними убивцями Холе. Аутсайдера, якого вже викреслили з вашоi зарплатноi вiдомостi, але який спромiгся б розслiдувати справу в абсолютнiй тишi й спокоi. Саме тому я мав нiкому нiчого не казати про цю справу.

Хаген зiтхнув.

– Вочевидь, Бельман все одно дiзнався. І пустив за тобою хвоста.

– Щоб простежити, як ви нехтуете ввiчливим проханням Мiнiстерства юстицii.

Зловити мене на гарячому, коли я саме читатиму старi звiти та допитуватиму старих свiдкiв.

– Чи ще дiевiше – вивести тебе з гри. Бельман розумiе, що вистачить схибити один раз, одного-единого келиха пива у робочий час, единого порушення посадових приписiв, щоб тебе вiдсторонили.

– Гм… Або спротиву пiд час арешту. Вiн вирiшив пiти ще далi, цей вилупок.

– Я побалакаю з ним. Вiн вiдчепиться вiд тебе, коли я скажу, що ти все одно не хочеш розслiдувати цю справу. Без нагальноi потреби ми не змiшуемо полiцейських з брудом.

– Хаген зиркнув на годинник. – Гаразд, у мене роботи – пiд зав’язку, нумо якнайшвидше витягнемо тебе звiдси.

Вони вийшли з КПУ, проминули стоянку й зупинились бiля входу в Полiцейське управлiння – будiвлю iз сталi та бетону, що височiла над парком. Поряд, нiби пуповиною пов’язанi iз будiвлею управлiння пiдземним тунелем, темнiли сiрi мури Ботсена – окружноi в’язницi мiста Осло. Нижче, у бiк фiорда та порту, простягався район Грьонланн. Фасади були по-зимовому вицвiлими й брудними, нiби присипанi попелом.

Пiдйомнi крани внизу бiля порту вимальовувалися на тлi неба, нiби шибеницi.

– Не найкраще видовище, правда ж?

– Та не надто гарне.

– Хай там як, а щось таки е в цьому мiстi.

Харрi кивнув:

– Авжеж.

Вони трохи постояли, засунувши руки в кишенi.

– Прохолодно якось, – мовив Харрi.

– Та не надто.

– Може, й так, але мiй термостат, певно, досi налаштований на температуру Гонконгу.

– Звiсно.