Леопард

Нещодавно вiдкритий клуб голосно заявив, що вiдтепер – це нове мiсце для молодих i найсучаснiших музикантiв, кiномитцiв та письменникiв зi Ставангера, котрих насправдi чимало у цьому поведеному на бiзнесi мiстi, що рахуе нафтовi долари. Збiговисько ще не вирiшило, чи заслуговуе Краббе iхньоi прихильностi. Й Стiне не вирiшила, чи вартий ii прихильностi цей парубок, чи то пак чоловiк.

– Я лише гадаю, що тобi треба вислухати те, що я розповiм, – мовив вiн, упевнено посмiхнувся iй своiми блакитними, як на неi, надто яскравими очима.

Чи, може, це тут таке освiтлення. Стробоскопiчне свiтло? Супер? Видно буде. Вiн крутив у руцi келих з-пiд пива, обiпершись на барну стiйку так, що iй довелося б нахилятися, щоб розчути, що вiн розповiдатиме, – але дзузьки! Одягнений у товсту дуту куртку, але пiд недолугою шапочкою не видно й краплини поту. Може, це якась модна шапочка? – Бо мало з тих, що, об’iхавши на мотоциклi всi райони дельти Іравадi в Бiрмi, повернулись звiдти такими живими, щоб про це теревенi правити, – промовив вiн далi.

Такими живими. Базiкало, та й годi. Такi iй осоружнi. Вiн на когось скидався. На якогось героя класичних американських бойовикiв чи серiалiв вiсiмдесятих.

– Отож я заприсягнувся, що коли повернуся у Ставангер, пiду десь посидiти, куплю пива, пiдiйду до найгарнiшоi дiвчини, яку побачу, й скажу саме оце, що зараз. – Розвiвши руками, вiн посмiхнувся бiлозубою широкою посмiшкою. – Менi видаеться, що ти – дiвчина бiля синьоi пагоди.

– Де?

– Це iз Редьярда Кiплiнга, панно.

Ти – дiвчина, яка чекае британського солдата бiля пагоди Мульмейна. То як? Поiдеш зi мною? Ходити босонiж мармуром Шведагона? Або iсти м’ясо кобри Баго? Засинати пiд молитовнi замовляння мусульман у Янгунi й просинатися пiд буддiйськi в Мандалаi? – Вiн передихнув.

Вона нахилилася вперед:

– Отже, я тут найгарнiша дiвчина?

Вiн роззирнувся.

– Нi, але у тебе найбiльшi цицьки. Ти гарна, але конкуренцiя шалена, питання в тiм, чи ти найгарнiша з усiх. Гайда звiдси?

Засмiявшись, вона похитала головою.

Нiяк не могла визначити: чи то вiн смiшний, чи просто ненормальний.

– Я тут iз подружками. Спробуй цей фокус на комусь iще.

– Елiас.

– Що?

– Тобi ж цiкаво, як мене звати? А раптом ми ще побачимося. Мене звати Елiас Скуг. Прiзвище забудеш, але Елiаса запам’ятаеш. Тож ми ще побачимось. Ранiше, нiж ти це усвiдомиш.

Вона схилила голову набiк:

– Он як?

Вiн теж схилив голову набiк i перекривив ii:

– Отак.