Леопард

– Чоловiки? Жiнки?

– На жаль, у мене не настiльки добрий слух.

Одяг. Спальний мiшок та наплiчник. Ще одяг.

– А чому ви все-таки гадаете, що iх було трое?

Хазяйка знiяковiла.

– Стукiт. Наче вони тее.. Ви ж розумiете…

– Але ж голосiв не було?

Хазяйка помiркувала:

– Нi, жодних.

Харрi вийшов з кiмнати й з подивом зауважив, що Кая досi стоiть перед дверима у ванну. І стояла вона якось дивно:

нiби в обличчя iй дув сильний вiтер.

– Щось не те?

– Та нi, – вiдповiла Кая невимушено.

Харрi пiдiйшов i став поряд.

– У чому рiч? – спитав вiн, притишивши голос.

– Я… маю проблему iз зачиненими дверима.

– Гаразд… – вiдповiв Харрi.

– Я не жартую…

Харрi кивнув. І саме тiеi митi почув звук. Звук вiдмiряного часу, строку, що вичерпуеться, секунд, що спливають, – швидкi, гарячковi краплини води, котра не те щоб тече й не те щоб крапае. Кран за дверима. Харрi знав, що не помиляеться.

– Стiй тут, – наказав вiн.

І штовхнув дверi.

Перше, що привернуло увагу: запах клею тут був ще сильнiший.

Друге: долi лежала куртка, джинси, труси, футболка, двi чорнi шкарпетки, плетена шапка й чорний товстий вовняний светр.

Трете: вода текла невпинною цiвкою у ванну, котра була наповнена так, що зайва вода виливалася у зливний отвiр на стiнцi.

Четверте: вода у ваннi була криваво-червона.

П’яте: згаслий погляд над заклееним скотчем ротом голого безживно-блiдого чоловiка на днi ванни, погляд, звернений убiк.

Шосте: нiяких свiдчень насильства, жодних зовнiшнiх пошкоджень, якi б пояснювали такий надмiр кровi.

Харрi кахикнув i помiркував, як краще попрохати хазяйку увiйти й упiзнати свого пожильця.

Але потреби у цьому не було. Вона вже стояла на порозi ванноi кiмнати.

– Господи мiй Боже! – простогнала вона. – І – наголошуючи на кожному словi: – Господи – мiй – Боже! – І нарештi жалiбно, iз ще бiльшою надсадою: – Господи мiй Боже Ісусе…

– Скажiть, це… – заговорив Харрi.

– Так, – мовила панi здушеним вiд ридань голосом. – Це вiн. Елiас. Елiас Скуг.

Роздiл 25

Територiя

Лiтня панi затулила рота обома руками й прошепотiла крiзь пальцi:

– Що ж ти собi заподiяв, любий, дорогий Елiасе?

– Стверджувати напевно, що це вiн собi заподiяв, не слiд, – мовив Харрi, вивiвши ii з ванноi, i допровадив до вхiдних дверей.