На нашем сайте вы можете читать онлайн «Кров на снігу ІІ: Ще більше крові». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Триллеры. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Кров на снігу ІІ: Ще більше крові

Автор
Жанр
Дата выхода
10 мая 2018
Краткое содержание книги Кров на снігу ІІ: Ще більше крові, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Кров на снігу ІІ: Ще більше крові. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ю Несбё) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ».
У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція», «Спаситель», «Син», «Кров на снігу».
Що чекає на кілера-невдаху, який власноруч не в змозі вбити людину і йому самому доводиться переховуватися від кулі найманого вбивці? Звичайно ж смерть. Однак Бог чомусь пожалів Ульфа і дав йому шанс вижити, ба більше – на Далекій Півночі, серед саамів, він знайшов своє кохання й навіть родину. Та чи вдасться йому зберегти це?…
Українською друкується вперше.
Кров на снігу ІІ: Ще більше крові читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Кров на снігу ІІ: Ще більше крові без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Я дав хлопчиковi коробку сiрникiв, пiсля чого у пiчцi спалахнув вогонь, i невдовзi почав посвистувати чайник. У хатинi зробилося трiшечки чадно, i я помiтив, що комарi повтiкали вiд диму. Я з того скористався, щоб, скинувши сорочку, побризкати собi водою з вiдра на торс i обличчя.
– Що це в тебе? – показав пальцем Кнут.
– Оце? – перепитав я, беручи в руку iменний жетон, що телiпався у мене на шиi. – Ім’я i дата народження, вибитi на бомбоопорному металi, щоби знали потiм, кого вбито.
– Навiщо комусь це знати?
– Щоби знати, куди надiслати скелет.
– Ги-ги, – iронiчно мовив хлопець. – Це за дотеп не зараховуеться.
Посвистування чайника перейшло у попереджувальне булькання. Доки я наповнював одне з двох трiснутих горняток, хлопчина вже наминав другу скибку хлiба, щедро намащеного паштетом. Я подмухав на чорну маслянисту пiнку.
– Кава, яка вона на смак? – запитав Кнут iз напханим ротом.
– Найгiрше, коли куштуеш уперше, – зробив я пробний ковток. – Доiдай i мерщiй додому, поки мама не почала непокоiтися.
– Вона знае, де я.
Вiн поставив на стiл обидва лiктi й пiдпер голову долонями так, що щоки пiднялися до очей.
– Анекдот.
Кава насправдi була смачнюча, а горнятко приемно зiгрiвало руки.
– Чув про те, як норвежець, данець i швед заклалися, хто далi висунеться з вiкна?
Кнут забрав руки зi столу i заiнтриговано витрiщився на мене:
– Нi.
– Вони сiли на пiдвiконня. І враз норвежець перемiг.
У тишi, яка запала по моiх словах, я зробив iще один ковток.
– То як вiн перемiг? – запитав, нарештi, хлопчик.
– А ти гадав, як? Норвежець вивалився з вiкна.
– То норвежець поставив сам на себе?
– Ясна рiч.
– Це не так ясно. Ти мав уточнити вiд самого початку.
– Гаразд. Але тепер ти зрозумiв, у чому сiль, – зiтхнув я. – То що скажеш?
Вiн приклав вказiвний палець до свого веснянкуватого пiдборiддя i задумано втупився у простiр. Потiм пролунали два коротких вибухи смiху.
– Закороткий анекдот, – зробив вiн висновок. – Але тому, либонь, смiшно. Беркиць, i справi кiнець. Що ж, ти насмiшив мене.
Вiн знову хихикнув.
– До речi, щодо справи…
– Авжеж, – сказав вiн, пiдводячись. – Я завтра знову прийду.
– Справдi? Навiщо?
– Мазь вiд комарiв.
– Мазь вiд комарiв?
Вiн узяв мою руку i приклав до мого лоба. Менi здалося, я торкнув протиударну обгортку – пухир на пухирi.











