На нашем сайте вы можете читать онлайн «Кров на снігу ІІ: Ще більше крові». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Триллеры. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Кров на снігу ІІ: Ще більше крові

Автор
Жанр
Дата выхода
10 мая 2018
Краткое содержание книги Кров на снігу ІІ: Ще більше крові, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Кров на снігу ІІ: Ще більше крові. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ю Несбё) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ».
У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція», «Спаситель», «Син», «Кров на снігу».
Що чекає на кілера-невдаху, який власноруч не в змозі вбити людину і йому самому доводиться переховуватися від кулі найманого вбивці? Звичайно ж смерть. Однак Бог чомусь пожалів Ульфа і дав йому шанс вижити, ба більше – на Далекій Півночі, серед саамів, він знайшов своє кохання й навіть родину. Та чи вдасться йому зберегти це?…
Українською друкується вперше.
Кров на снігу ІІ: Ще більше крові читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Кров на снігу ІІ: Ще більше крові без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дiвчата люблять хлопцiв, якi вмiють жартувати.
Вiн закусив верхню губу.
– Ульфе, ти не вигадуеш?
– Гаразд, слухай. Якщо тобi не пощастить iз цiею конкретною Рiстьiнне цього конкретного лiта, будуть також iншi Рiстьiнне, буде ще не одне лiто. Буде у тебе ще багато дiвчат.
– З чого ти взяв?
– З чого?
Я подивився на нього з висоти свого зросту. Чи не замалий вiн для свого вiку? В будь-якому разi вiн був показним, як на своi габарити. Нехай руде волосся i ластовиння – не найбiльш жадане поеднання для успiху в жiнок, але мода на такий iмiдж iде i знову повертаеться.
– З того, що, як на мене, ти вiдповiдь Фiннмарка Мiковi Джаггеру.
– Га?
– Джеймсу Бонду.
Вiн здивовано витрiщився на мене.
– …Пол Маккартнi? – спробував я. Нiякоi реакцii. – «Бiтлз». She loves you, yeah, yeah, yeah…
– Ульфе, ти не мастак спiвати.
– Твоя правда.
Я вiдчинив дверцята пiчки, скупав у попелi вологу ганчiрку, а тодi став протирати отриманим засобом лискучi дiлянки на дамасковому металi гвинтiвки.
– То чому ти не в лiтньому таборi?
– Тато рибалить сайду, ми маемо дочекатись його.
Щось тут було негаразд, чомусь у нього сiпнувся куточок рота. Я вирiшив не розпитувати далi. Я оглянув люфу гвинтiвки. Тепер можна було сподiватися, що сонце не гратиме на нiй i не викаже мене, коли я наводитиму на них зброю, за iх наближення.
– Ходiмо лишень надвiр, – запропонував я.
Вiтер порозганяв мошву й комарiв, i ми всiлися на сонечку. Олень, помiтивши нас, вiддалився на безпечнiшу вiдстань.
– Ульфе?
– Тобi немае потреби називати мое iм’я щоразу, коли ти хочеш запитати що-небудь.
– Гаразд. Але, Ульфе…
– Що?
– Ти нап’ешся п’яний, коли я пiду?
– Нi, – збрехав я.
– Це добре.
– Ти непокоiшся про мене?
– Я просто подумав: прикро буде, якщо тобi, зрештою, випаде…
– …горiти у пеклi?
Вiн засмiявся. Потiм пiднiс обстругану паличку вгору i почав насвистувати крiзь зуби.
– Ульфе?
– Що? – втомлено зiтхнув я.
– Ти пограбував банк?
– З якого дива тобi таке спало на думку?
– У тебе з собою така купа грошей…
Я витяг своi цигарки. Покрутив пачку в руках.
– Коли подорожуеш, не знаеш, скiльки знадобиться грошей. А чековоi книжки у мене немае.
– А пiстолет у кишенi твого пiджака?
Я уважно подивився на нього, намагаючись закурити сигарету, але вiтер загасив сiрника. Отже хлопчисько обшукав мiй пiджак, перш нiж розбудити мене тодi, в церквi.











