Привид

У тi днi вони були щасливi, хiба ж нi? Може, саме через це вiн сюди й повернувся? Раптово виникле пiдсвiдоме бажання здiйснити подорож у минуле? Чи бажання розiбратися: в який саме момент усе пiшло котовi пiд хвiст? Розiбратися, щоби потiм змiнити хiд подiй на краще?

Торд Шульц побачив авто, що наближалося, автоматично зиркнув на годинника i в бортовому журналi пам’ятi подумки вiдмiтив, що вони спiзнилися на вiсiмнадцять хвилин.

Вiн пiдiйшов до кавового столика. Двiчi вдихнув i видихнув. Потiм прилаштував скручену руркою купюру бiля нижнього краю кокаiновоi смужки, нахилився i вдихнув порошок у нiс.

Слизову оболонку боляче обпекло. Вiн послинив кiнчик пальця, провiв ним по рештi порошку i втер його собi у ясна. Порошок був гiркий на смак. У цю мить задзвонив дверний дзвiнок.

То були тi ж самi двiйко хлопцiв-мормонiв, що й завжди. Один маленький, другий високий, i обидва – у парадно-вихiдному вбраннi. Але з-пiд iхнiх рукавiв усе одно виднiлися татуювання. Виглядали вони майже комiчно.

Мормони подали йому пакунок. Пiвкiлограма однiею довгастою ковбаскою, яку можна було зручно прилаштувати пiд металеву пластину довкола висувноi ручки його пiлотськоi валiзи. Згiдно з планом, вiн мав витягнути цей пакунок пiсля посадки в аеропорту «Суварнабхумi» й засунути пiд незакрiплений килимок у тильнiй частинi шафки у пiлотськiй кабiнi. І бiльше вiн його не побачить: подальшу роботу, напевне, вiзьме на себе наземна група обслуговування.

Коли Пан Великий та Пан Малий вперше заговорили про необхiднiсть транспортувати пакунки до Бангкока, це прозвучало як повна маячня.

Зрештою, нема iншоi краiни у свiтi, де вуличнi цiни на дурман були б вищi за тi, що мають мiсце в Осло, тож навiщо займатися збитковим «експортом»? Та вiн не став розпитувати, бо знав, що вiдповiдi все одно не дiждеться – i слава Богу. Але зазначив, що в Таiландi спiйманих на контрабандi героiну засуджують до страти, i забажав пiдвищення платнi.

Хлопцi розсмiялися.

Спочатку маленький, а потiм великий. Тордовi мимоволi подумалося, що, мабуть, коротшi нервовi волокна швидше реагують на подразники. Може, саме через це кабiни винищувачiв робили такими тiсними й низькими, щоби вiдсiкти високих i млявих пiлотiв.

Малий пояснив Тордовi своею англiйською з рiзким, схожим на росiйський, акцентом, що то був не героiн, а дещо абсолютно нове, настiльки нове, що навiть iще не було закону про його заборону.