Привид

Це була одна з найулюбленiших легенд серед урок, як i та, в котрiй iшлося, що коли хтось заволодiе твоiм ножем, то невдовзi з ним трапиться нещасний випадок i вiн помре. Стародавнiй романтизм та забобони, якi швидко вiдмирали. Однак Сергiй отримав подарунок з величезною, навiть перебiльшеною шанобливiстю. А як же iнакше? Адже вiн завдячуе своему дядьковi усiм. Це вiн витягнув його з халепи, в яку вiн примудрився потрапити, це вiн пiдготував йому папери до Норвегii; це його дядько знайшов йому роботу прибиральника в аеропорту «Гардермоен».

Так, це була добре оплачувана робота, i знайти ii було неважко, але, вочевидь, вона належала до тих професiй, до яких норвежцi були неохочi; вони волiли краще сидiти на соцiальнiй допомозi, анiж прибиральником працювати. Тi ж дрiбнi порушення закону, чий слiд протягнувся за Сергiем з Росii аж до Норвегii, теж виявилися нескладною проблемою: його дядько про все домовився, i його досье пiдчистили. Тому коли його благодiйник подарував йому нiж, Сергiй поцiлував дядькову блакитну обручку. До речi, вiн мусив визнати, що нiж дiйсно-таки був дуже красивий: темно-коричневе рукiв’я з оленячого рога з матовою iнкрустацiею у виглядi православного хреста.

Сергiй перенiс свою вагу на стегно, як його вчили, вiдчув, що зайняв правильну стiйку, – i зробив випад уперед i вгору. Туди й назад. Туди й назад. Швидко, але не дуже – щоби лезо увiйшло аж по рукiв’я. Кожного разу. З кожним ударом.

Чому саме нiж? Тому, що той, кого вiн мав убити, був полiцейським.

А коли убивають полiцейського, то пiднiмаеться такий гвалт, починаються такi iнтенсивнi пошуки, що слiд залишати по собi якомога менше слiдiв та зачiпок. Куля завжди може вивести на помешкання, зброю чи людей. А рiзана рана вiд гладенького чистого ножа завжди е анонiмною. Колота ж рана вже не буде такою анонiмною, як рiзана, бо по нiй можна вирахувати довжину та форму ножа, i саме тому Андрiй наказав йому не проштрикувати полiцейському серце, а перерiзати йому сонну артерiю. Сергiевi ще нiколи й нiкому не доводилося анi горло перерiзати, анi серце проколювати; колись вiн просто штрикнув одного грузина в стегно лише за те, що той був грузином. Тому вiн вирiшив на чомусь потренуватися, на чомусь живому. Його сусiд-пакистанець мав трьох котiв, i кожного ранку, коли вiн заходив до пiд’iзду, в нiздрi йому вдаряв ядучий сморiд котячих сцяк.

Сергiй опустив ножа, нахилив голову i пiдкотив очi пiд лоба, щоби бачити себе у дзеркалi.