Син

– Закладаюсь, це ота твоя молода дружина намовила тебе кинути курити? І досi немае дiтей?

– А ти, Сiссел, досi не на пенсii?

– Я думаю, що у тебе вже десь е дитина, тому ти й не хочеш iще однiеi.

Симон посмiхнувся, дивлячись на неi, як вона шуруе шваброю у нього пiд ногами, i запитав себе, – не вперше, треба зазначити, – як можливо, щоб крихiтне тiло Сiссел вичавило iз себе таке велетенське потомство. «Дитина Розмарi». Вiн прибрав геть своi папери. Справу Волана вiдкладено. Нiхто з мешканцiв квартир у районi моста Саннер нiчого не бачив, i жоднi iншi свiдки теж не об’явились.

Доки не знайдено доказiв скоення злочину, справа лежатиме на полицi, – сказав Симону його шеф i наказав присвятити наступнi кiлька днiв поповненню звiтiв про два розкритих убивства: вони дiстали прочуханку вiд прокурора, вона вiдгукнулась про iхню частину роботи, як про «слабкий бiк справи». Насправдi вона не знайшла жодних фактичних помилок у роботi полiцii, проте хотiла б побачити «переконливiший рiвень деталiзацii».

Симон вимкнув комп’ютер, надiв куртку i попрямував до дверей.

Лiто ще було в розпалi, а це означало, що навiть тi спiвробiтники, хто не був у вiдпустцi, здебiльшого пiшли ще о третiй, тож у загальному офiсi з вiльним плануванням, де вiдгонило клеем вiд нагрiтих сонцем старих перегородок, чулися тiльки поодинокi натискання клавiш. За однiею з перегородок вiн зауважив Карi. Та, поклавши ноги на стiл, читала книжку. Вiн зазирнув за перегородку.

– Сьогоднi немае вечерi з друзями?

Вона автоматично згорнула книжку i подивилась на нього водночас роздратовано i винувато.

Вiн прочитав назву книжки: «Закон про компанii» [9 - Право, що регулюе дiяльнiсть акцiонерних компанiй.]. Вiн знав, що вона в курсi, що у неi немае пiдстав почуватись нiяково через навчання у робочi години, оскiльки нiхто не дав iй жодного завдання. Саме так повелося у «вбивчому» вiддiлi: немае вбивства – немае роботи. Тож iз того, як вона зашарiлася, Симон виснував, що вона усвiдомлюе: диплом юриста, зрештою, забере ii з вiддiлу, але вона сама ладна була сприймати це як свого роду зраду. А роздратування вiд того, що, переконавши себе у правi використати час на службi для навчання, вона все одно iнстинктивно згорнула книжку, щойно побачила Симона.

– Семi цими вихiдними серфiнгуе у Вестланi [10 - Вестлан (норв. Vestlandet) – захiдна частина Норвегii.]. Я вирiшила: почитаю радше тут, нiж удома.

Симон кивнув.

– Робота в полiцii може бути нудною. Навiть у «вбивчому» вiддiлi.