Син

– Що ти маеш на увазi? – перепитав вiн нарештi. – Я не хочу тiкати. Зрештою, менi немае куди. Мене одразу знайдуть i повернуть сюди.

Соннi не вiдповiв, але очi його випромiнювали чорний вiдчай, i Йоганнес зрозумiв.

– Ти хочеш… Ти хочеш, щоб я вирвався i роздобув для тебе кiлька доз «супербою»?

Соннi так само не вiдповiдав, але й далi упинав свiй напружений манiакальний погляд просто старому в очi. Бiдолаха, подумав Йоганнес. Триклятий героiн.

– Чому саме я?

– Ти единий, хто мае доступ до диспетчерськоi, отже, тiльки ти можеш це зробити.

– Дарма. Я единий, хто мае доступ до диспетчерськоi, i тому саме я знаю, що зробити це неможливо. Дверi вiдмикаються тiльки на вiдбитки пальцiв, якi зберiгаються в базi даних. І моiх вiдбиткiв у нiй немае. І iх туди не внесуть без надання чотирьох копiй заяви, затвердженоi на високому рiвнi. Я бачив такi заяви у…

– Всi дверi можуть бути заблокованi i розблокованi з диспетчерськоi.

Йоганнес скрушно похитав головою i роззирнувся довкола, щоб переконатися, що вони й досi самi у коридорi.

– Навiть якщо вирватися з будiвлi, там охоронцi чергують у будцi, на паркiнгу. Вони перевiряють документи у кожного, хто проходить чи проiжджае.

– У кожного?

– Атож. За винятком перезмiни, коли вони випускають знайомi машини i знайомi пики.

– А сюди часом не включаються пики з погонами тюремного наглядача?

– Безперечно.

– Отже, ти мусив би роздобути унiформу i вийти, коли мiняеться змiна?

Йоганнес склав вказiвний i великий пальцi i помацав свое пiдборiддя.

– Де я взяв би унiформу?

– Із шафки Сьоренсена в роздягальнi. Їi треба буде пiдламати викруткою.

Сьоренсен, один iз наглядачiв, уже майже два мiсяцi поспiль перебував на лiкарняному. Нервовий зрив. Йоганнес знав, що по-сучасному заведено якось iнакше це називати, однак халепа залишилась тiею самою – препаскудним розладом почуттiв. Вiн пройшов через таке.

Йоганнес знову похитав головою.

– Пiд час перезмiни в роздягальнi до бiса тюремникiв.

– Змiни зовнiшнiсть.

Йоханнес розсмiявся.

– Ти розумiеш, що кажеш? Ну, скажiмо, роздобув я унiформу. Тепер – чим я маю залякати чергову групу наглядачiв, щоб вони мене випустили?

Соннi задер полу довгоi бiлоi сорочки i витяг пачку цигарок з кишенi штанiв. Устромив цигарку в своi пересохлi губи i прикурив вiд запальнички у формi пiстолета. Йоганнес повiльно кивнув.

– Йдеться не про наркотики.