Син

Вона позначила галочкою вiдповiдне мiсце в анкетi, але не дуже повiрила. У цiлому Осло на сьогоднi навряд чи залишився хоч один споживач чистого героiну. Нинi всi вживали сумiшi речовини з тiеi простоi причини, що, додавши у вже змiшаний героiн бензодiазепiни, на зразок рогiпнолу, отримуеш за своi грошi бiльшу вiддачу – як у розумiннi iнтенсивностi, так i тривалостi кайфу.

– Навiщо ти сюди прийшов?

– Заради даху над головою, – стенув вiн плечима.

– Якiсь хвороби, необхiднiсть медикаментозного лiкування?

– Нi.

– Маеш плани на майбутне?

Вiн подивився на неi. Батько Марти зазвичай повторював, що минуле людини записане в ii очах, тож варто навчитись читати по очах, але немае сенсу шукати там майбутне людини, бо його там немае. Майбутне незвiдане. Та все ж, озираючись згодом на цю мить, Марта не раз питала себе: чи не могла вона, чи не зобов’язана була прочитати бодай щось про подальшi плани хлопця, який назвався Стiгом Бергером.

Вiн заперечливо похитав головою i таку саму негативну вiдповiдь дав на ii запитання про роботу, освiту, випадки передозування, соматичнi захворювання, iнфекцii кровi й порушення психiчного здоров’я.

Насамкiнець вона пояснила, що Центр дотримуеться полiтики повноi конфiденцiйностi i вони нiкому не повiдомлять, що вiн у них мешкае, але якщо вiн побажае, то може заповнити спецiальну анкету на згоду поiнформування конкретноi особи, якщо та особа звернеться з вiдповiдним запитом у Центр.

– Щоб, наприклад, твоi батьки, друзi чи подруга могли з тобою зв’язатися.

Вiн сумно посмiхнувся:

– У мене нiкого немае.

Марта Лiан чула таку вiдповiдь не вперше. Вона чула цi слова так часто, що вони бiльше не справляли на неi враження. Їi психолог назвала таке явище compassion fatigue[13 - Букв.: «втома спiвчуття» (англ.).] i пояснила, що воно в якийсь момент виникае у бiльшостi людей iхньоi професii. Але Марту непокоiло те, що вона не помiчала жодних ознак зворотного процесу – ii чуттева втома не минала.

Звiсно, вона розумiла, що не слiд аж надто панiкувати з приводу якоiсь краплини здорового цинiзму, але рiч у тiм, що саме спiвпереживання завжди наснажувало ii. Спiвчуття. Любов. А нинi ii запаси цього пального виснажувались. Тож Марту неабияк вразило те, як його слова: «У мене нiкого немае» – зачепили щось у серцi, наче голка, що, потрапивши у рефлекторну точку, змушуе скорочуватись атрофований м’яз.