Син

– Чому ти питаеш?

– Просто хочу знати, наскiльки небезпечно буде тут мешкати.

– Наркодiлери мають тут своiх кур’ерiв, яких використовують також у ролi громил, i тi вдаються до будь-яких засобiв, вiд бейсбольних бит до вогнепальноi зброi, щоб вибити борги з решти мешканцiв. На тому тижнi я брала участь у рейдi на одну кiмнату i знайшла там пiд лiжком гарпунну гвинтiвку.

– Гарпунну гвинтiвку?

– Так. Заряджений «Стiнг-65».

На свiй власний подив, вона засмiялась, i вiн усмiхнувся iй у вiдповiдь.

У нього була приемна усмiшка. Як, зрештою, у багатьох з них.

Перш нiж вiдiмкнути кiмнату 323, вона постукала.

– Нещодавно сталася пожежа. Пiсля неi ми тимчасово закрили кiлька кiмнат i через це змушенi були пiдселити частину пожильцiв у кiмнати до iнших, на час, доки усунемо пошкодження. Твого сусiду по кiмнатi звати Джонi, але всi називають його Джонi Пума. У нього синдром хронiчноi втоми, i вiн бiльшу частину дня залишаеться в лiжку.

Але вiн лагiдний, спокiйний хлопець, тому я не думаю, що у вас можуть виникнути з ним якiсь непорозумiння.

Вона вiдчинила дверi. Штори були спущенi, i всерединi панувала напiвтемрява. Вона увiмкнула свiтло. Люмiнесцентнi лампи кiлька разiв блимнули, перш нiж засвiтитись.

– Як приемно, – сказав хлопець.

Марта оглянула кiмнату. Їй ще нiколи не випадало чути, щоб хтось змалював помешкання в Центрi Іла як «приемне», якщо тiльки не в саркастичному контекстi.

Але, як на те, вiн був правий. Лiнолеум, щоправда, витертий, а блакитнi стiни побитi й помальованi графiтi, якi навiть лугом не виводяться, але примiщення чисте i свiтле. Меблi складалися з двоярусного лiжка, комода i подряпаного низького столика з облупленою фарбою; усе це було цiле i в робочому станi. У повiтрi стояв специфiчний дух вiд чоловiка, що спав на долiшньому лiжку. Хлопець заявив, що у нього нiколи не бувало передозувань, тому вона дала йому горiшне мiсце. Долiшнi заведено було вiддавати пожильцям, бiльш схильним до передозування: звiдти iх набагато легше було, в разi чого, перемiстити на ношi.

– Ось, будь ласка, – подала йому Марта брелок з ключем. – Я буду твоею основною контактною особою. Це означае, що в разi будь-якоi потреби ти можеш звертатись до мене. Ясно?

– Дякую, – вiдповiв вiн, беручи синiй пластиковий брелок i дивлячись на нього. – Дуже тобi вдячний.