Крос у небуття

Пiдкликав бiйцiв. Тi стали навколо нього й приготувалися вислухати завдання, суть якого була ясною усiм ще вiд вечора. Потап кiлька хвилин мовчав, вагаючись, кому призначити роль ката, пiсля чого поглянув на Софрона й криво посмiхнувся.

«Пацан молодий, але амбiтний. Зрештою когось потрiбно мати за спиною у разi шухеру. Чому б не Софрон? – подумав. – Схожi на нього учорашнi невдахи легко стають слухняною глиною у майстерних руках. Вiн розумнiший за тупих качкiв, але позбавлений цинiзму досвiдчених сидiльцiв. Ідеальна кандидатура на роль «зама».

У такому випадку безпосередня участь у вбивствi чотирьох людей буде непоганим засобом тримати у покорi. Вишка – гарний засiб зробити людину слухняною».

Потап дiстав з-за пояса потертий «ТТ» i простягнув Софрону.

– Іменем революцiйного трибуналу, – пiдморгнув, вискалившись. – На, братан, покажи, чого вартий.

Софрон витримав погляд. Вiн взяв пiстолет, пiдiйшов до «Форда», вiдчинив по черзi заднi дверцята i тричi вистрiлив, цiлячись у голови пасажирам, котрi встигли лише промугикати щось нерозбiрливе.

Скiнчивши, вiдчинив багажник i вистрiлив ще раз. Пiсля скоеного повернувся до Потапа i простягнув йому пiстолет.

– Готовi, – сказав так, немов ходив поглянути на мангал з шпицями шашлику. – На останнього даремно набiй тратив, ласти склеiв ще в селi.

Потап поглянув на пiстолет у руцi Софрона i похитав головою. Вiн не настiльки дурний, аби тримати при собi ствол, на якому чотири трупа.

– Залиш собi. Все, братва. «Форд» у Смотрич i по коням.

Вже розвиднюеться, нам тут нiчого робити.

За хвилину бiлоснiжна iномарка, створюючи несамовитий трiск у кущах пiдлiску, помчала у свою останню подорож. Софрон, перед тим як зачинити дверцята, уважно оглянув плоди своеi «роботи», але не помiтив, що помiж двох трупiв на задньому сидiннi, з тремтiнням на вустах, намагався боротися iз власним жахом забризканий кров’ю i мозковою речовиною, але усе ще живий хлопець. Скоро хвилi зiйшлися над понiвеченим автомобiлем, i лише невеличкi брижi на водi нагадували про трагедiю, яка розiгралася щойно на березi Смотрича.

Три темних iномарки мчали у напрямку Кам’янця-Подiльського. Їхнi пасажири поспiшали вiдпочити вiд своiх праць.

Роздiл 3

26 квiтня 1996 року. 5. 30.

Берег рiки Смотрич. 12 кiлометрiв вiд Кам’янця-Подiльського

Павло Іванович Карась вiд учорашнього вечора мав такий гарний настрiй, який зiпсувати не могло навiть повiдомлення про початок Третьоi свiтовоi вiйни.