Крос у небуття

За що ви отримуете лавандос?!

Балабон в екстремальних ситуацiях вiдрiзнявся ясним розумом, тож суперечки не розпочав. Натомiсть Морда полiз пiд свiй джинсовий пiджак i видобув пiстолет.

– Шеф, не думай про нас миршавого, базарю. Порвемо як тузик грiлку, – вiн вишкiрився.

– Я сказав: ша, медузи!!! – пiсля крику Потапа на задньому сидiннi запанувала мовчанка. – Заховай волину, Морда! Заголиш, коли я скажу, зрозумiв?! І на запобiжник постав, бандит, яйця собi вiдстрелиш!

Морда вiдкашлявся i стромив пiстолет за пояс джинсiв.

– Потап, не волай. Я все зрозумiв… – у його голосi чулося каяття.

– Мовчати усiм! Дракони, ви з паталахами на шашлик виiхали? Чи дiлюгу робити? Якщо цi полупокери ландонуть, завтра схiдняк збереться. Нехай пацани скажуть, чи варто таким фраерам справи вирiшувати!

Тембр голосу Потапа не вiщував бiйцям нiчого доброго, тож кожен повiвся по своему – Морда замовк i потупив погляд, а Балабон пiдсунувся ближче й поглянув на Потапа поглядом закоханого сенбернара. Цiеi митi за кiлькасот метрiв попереду зблиснуло свiтло фар автомобiля.

– Здаеться, iдуть, – коротко кинув Потап i дiстав з внутрiшньоi кишенi шкiрянки невеличку радiостанцiю. Натиснув перемикача i покликав: – Софрон!

– Так, шеф, – почув за кiлька секунд крiзь шипiння радiоефiру.

– Приготуйтеся.

– Зрозумiв.

– Коли зайдуть на подвiр’я, виходимо разом усi. Без розмов кладемо мордою до грунту i в’яжемо, як вчив.

– Без проблем.

– Вас теж стосуеться, – буркнув Потап до Балабона й Морди, ховаючи радiостанцiю.

 – В’язати маете чим?

Балабон продемонстрував котушку тоненького, але мiцного електрокабелю.

– Все готово.

Автомобiль наближався повiльно, минаючи калюжi й вибоiни благенькоi сiльськоi дороги. Лише за три хвилини Потап змiг роздивитися бiлий «Форд-Сiерра», котрий належав одному з iхнiх клiентiв. У «Фордi» автомобiль Потапа теж помiтили, тож його рука потяглася до ключа запалювання. Залишати шансiв прибулим Потап не збирався: якщо надумають утiкати, двотонна торпеда миттево зачинить iм шлях до вiдступу.

Проте у «Фордi» справдi знаходились лохи. Нiчого пiдозрiлого у виглядi темного автомобiля без номерiв вони не помiтили. Бiла iномарка зупинилась бiля ворiт, клацнули дверцята, i на вулицi з’явилась постать людини у свiтлiй сорочцi й темних штанях. З салону «Форда» залунали потужнi ритми сабвуфера. Темношкiрий виконавець репу випльовував англiйськi слова, оповiдаючи про повне небезпек життя далекого заокеанського гетто.