Куля для вовкулаки

Уночi ж диявольський хист лiкантропа дозволяе йому перевертати шкiру, яка удень росте шерстю всередину. І стае схожим на велетенського вовка. Існуе задокументоване свiдчення очевидцiв на процесi над перевертнем, який проходив у Францii 1549 року. Перевертнем виявилась жiнка, яку пiзнiше почали кликати лугару. Свiдок пiд присягою заявляв, що пiд час полювання в лiсi на нього напав велетенський вовк. Незважаючи на те, що його було поранено, свiдок спромiгся вистрiлити з мушкета й влучити в лапу звiра. Мушкетна куля, хоча й зроблена зi звичайного свинцю, нашкодила пекельному звiру.

Вона вiдiрвала йому одну з переднiх лап, пiсля чого вовк утiк. Повернувшись додому з трофеем, наш мисливець був вельми здивований. У його мисливськiй сумцi замiсть вовчоi лапи лежала жiноча рука! Ще одне здивування очiкувало на нього в кiмнатi дружини. Жiнка, з якою вiн прожив багато рокiв у шлюбi, стiкала кров’ю, i в неi недоставало кистi правоi руки! – Микита трiумфував так, нiби це вiн особисто вiдстрелив лапу породженню диявола.

– Інодi жiнки можуть пiднести нам такi сюрпризи, мiй друже, що твоя iсторiя здаватиметься дитячою казкою, – Семен не змiг вiдмовити собi в тому, щоб пiдкинути шпильку. Однак Микита не звернув уваги. Зачепивши улюблену тему, вiн вiдчув справжне натхнення:

– Узагалi в книжках тему лiкантропiв намагались розкрити багато сторiч тому. Хоча це були скорiше художнi твори, у яких перевертнi часто виступали у якостi позитивних персонажiв, – виголошував вiн з поважним виглядом. – У скандинавських сагах, бретонському епосi й вiршах французьких трубадурiв ми бачимо сильних i справедливих людей, яких злi чари примушують приймати образ вовка.

Бiльш науковий пiдхiд до проблеми з’явився не так давно. Найбiльш яскравими е дослiдження нiмецького лiкаря й астролога Каспара Пейцера.

– Нiколи не чув, – похитав головою Семен. – Про що там йдеться?

– У своiх працях його превелебнiсть досить прискiпливо дослiджував тему лiкантропii[28 - Лiкантропiя (грецьк.) – мiфiчна здатнiсть перетворення людини на вовка.

] й дiйшов висновку, що вона е наслiдком чаклунства й угоди з дияволом! – продовжував сипати фактами Пилипенко.

– Хто б сперечався.

– Не вiн один, ясний пане. Подiбноi думки дотримувались швед Олаф Магнус i француз Гiйом Брабантський. А пiзнiше голландський лiкар i вiдомий знавець окультизму Йоганн Веер. Усi вони вважали, що лiкантропiя е прямим наслiдком дiяльностi нечистоi сили. Що ж до самого лiкантропа, його убити можна, але надзвичайно важко.