Куля для вовкулаки

Описанi випадки, коли кулi й клинки просто вiдскакували вiд шкiри лiкантропа, не завдаючи йому нiякоi шкоди. Існуе лише один перевiрений засiб.

– Срiбна куля? – запитав Семен, вiдверто нудьгуючи.

– Саме вона. Можливо, допоможе обезголовлювання, проте особисто я не уявляю, як можна перемогти лiкантропа за допомогою холодноi зброi. Цi iстоти надзвичайно сильнi, швидкi й кровожерливi. І ще…

Семен вирiшив, що з нього досить.

– Дякую, Микито, – сказав вiн. – Менi потрiбно обдумати усе почуте.

– Але…

– Менi справдi дуже цiкаво було дiзнатись про працi усiх цих шановних людей, проте не варто заглиблюватись у версiю надто глибоко.

Так легко пiти хибним слiдом, мiй друже.

Микита ображено засопiв i замовк. Загiн ротмiстра Мацейовського нарештi залишив позаду лiсову частину шляху i виiхав у поле, де одразу ж потрапив пiд променi палючого сонця. Семен дещо вiдстав вiд решти супутникiв i заглибився в думки. Вiн i справдi почув вiд Микити багато нового для себе про мiстичних перевертнiв, проте вирiшив не робити передчасних висновкiв.

Натомiсть спробував перевести думки у менш практичне русло.

Природа буяла сотнями вiдтiнкiв зеленi. Дике Поле з його небезпекою вiд татар i рiзномастих здобичникiв без роду й племенi залишилось позаду. Зараз вони простували Брацлавщиною до жаданого усiма Меджибожа, де перебував Адам Іеронiм Сенявський, а на Семена i Микиту очiкувала важка й небезпечна робота. Згiдно з розрахунками Семена, до мети подорожi залишалось не бiльше двадцяти миль. Семен незчувся, як його обступили спогади.

Спогади про роки, що iх залишив позаду так, як зараз залишав за плечима довгi версти шляху. Як же все починалось?

Роздiл IX

Минуло п’ятнадцять рокiв вiд пори, коли Семен Ольховський, покинувши батькiвський дiм, почав здобувати кусень хлiба у дещо незвичний для своiх часiв спосiб. Хоча, слiд зауважити, на початку кар’ери молодий пан Ольховський йшов традицiйним для багатьох сучасникiв шляхом. Старий Петро Ольховський, яскравий представник православноi околичноi шляхти[29 - Околична шляхта – у Речi Посполитiй XVII – сторiччя соцiальна група привiлейованого дворянства, що втратило власнi статки й земельнi маетки, i жило головним чином з вiйськовоi служби при бiльш заможнiй частинi нобiлiтету.

] з провiнцiйноi Теребовлi, змiг дати единому сину добру освiту. Для здобуття останньоi того було вiдправлено у киiвську бурсу, де Семен, подiбно до десяткiв iнших козацьких i шляхетських дiтей, мав гризти гранiт науки.