Іменем сонця

Мешика притримав коней i придивився. Пiсля цього зiскочив iз саней i, намагаючись створювати якнайменше шуму, кинувся до шляху. Борсався у глибоких заметах, здригався вiд снiгу, який потрапляв за комiр, i стискав у руках холодне рукiв’я абордажноi шаблi. Подорожнiх може бути кiлька, тож пiстолета, найiмовiрнiше, за все не вистачить. Але це навiть краще. Пощерблений клинок староi шаблi може продемонструвати, що здатний попити кровi на зимових украiнських просторах не менш жадiбно, анiж робив це на палубах iспанських каравел i португальських бригантин.

Досягнувши узлiсся, Мешика застиг. З боку шляху його неможливо було помiтити крiзь заснiженi вiти ялин. Натомiсть йому було добре видно, що там робилось. Гостинцем iхали двое озброених мушкетами й шаблями жовнiрiв, якi супроводжували сани. У санях знаходився третiй жовнiр i прикрите парусиною тiло. З-пiд парусини виглядала рука зi скрюченими пальцями. Шкiра руки була зеленкувато-жовтою. Мешика прислухався.

– Куди далi? – запитав у одного з вершникiв жовнiр, який правив санями.

– Вiдомо куди, у фортецю, – вiдповiв комонник у синьому жупанi, поверх якого виблискував кiльчастий панцир iз залiзними наплiчниками.

– А покiйного чому рiдним не залишили? Селянка так убивалась…

– Нiби ти не знаеш! – вiдрубав комонник.

– Накази каштеляна потрiбно виконувати, – подав голос iнший комонник. – Інакше по тобi будуть журитись.

– А все ж не по-християнськи, – зiтхнув жовнiр, зовсiм ще юнак. – Привезли до хати чоловiка неживого, показали i далi повезли.

– Не патякай! – гримнув на нього старший з драгун. – Буде наказ, привеземо назад.

Мешика вискалився i стромив руку до кишенi, клацнувши курком. І хоч розумiв, що не здатний протистояти трьом озброеним драгунам, ледь стримався, щоб не кинутись iм наперерiз. Яка рiзниця, чим озброенi тi нiкчеми? Адже Мештлi допомагае саме йому! А це найголовнiше! Втiм… Нi! Вони здатнi захистити себе, i може статися так, що це перешкодить виконати те, що вiн мае виконати.

Йому потрiбна зброя!

Зброя потужнiша за ту, яку вiн мае нинi. І спiльник. Той, хто допоможе.

І вiн повинен здобути це все негайно.

За кiлька хвилин сани i драгуни Гурського зникли за вигином дороги, й Мешика поступово заспокоiвся. На його обличчi з’явилась презирлива посмiшка.