Легіон Хронос

Але досить негативних думок! Дмитро зiтхнув i поклацав клавiатурою пульта, намагаючись розiбратись, як увiмкнути подачу палива на потрiбну колонку. Нарештi здiйснив усi потрiбнi операцii i пiшов до автомобiля. Коли стромив пiстолет у горловину i дожидав, доки паливо наповнить бак, звернув увагу на обрiй. Непроглядно темне на заходi й у зенiтi, зi сходу небо мало такий вiдтiнок, якого Дмитру не доводилось бачити жодного разу за все життя – стрiчка небосхилу налилась криваво-червоним свiтлом. Саме так, вочевидь, мала виглядати заграва пiд час далекоi битви.

Що ж це за битва i якi сили стали там у двобоi, змiнюючи свiт до неможливостi його упiзнати? Першим, що прийшло у голову – була думка, що по лiнii зiткнення у Донецькiй i Луганськiй областях розпочалось чергове загострення, яких вiдбулось немало за останнi три роки. І десь там працюе артилерiя, вкриваються хмарами диму системи залпового вогню, а небо переповнене тоннами смертельного металу. Десь втискаються у заглибини блiндажiв солдати, й у бетон пiдвалiв мирнi жителi. За час, що минув вiд перемоги Майдану у 2013 роцi, Дмитро, як i решта украiнцiв, цiлком звик до подiбних подiй i якщо й не вважав iх нормальним життям, то, принаймнi, не дивувався тому, що сiяв на сходi «русский мир». Втiм, помисливши, Дмитро вiдкинув версiю про боi на Донбасi. Вiдбувалось щось iнше. Але що саме, вiн просто не мiг уявити.

Заправний пiстолет клацнув, припиняючи подачу пального у заповнений бак. Дмитро повiсив шланг на мiсце, все ще спостерiгаючи за обрiем на сходi.

Вiн все бiльш чiтко розумiв – уночi небо просто не може набути такого кольору. Навiть якщо уявити, що там утворилась гiгантська, багатокiлометрова пожежа. Механiчно звiв до очей лiву руку i поглянув на годинник. Стрiлки вказували двадцять третю двадцять. Потрiбно запам’ятати.

Стоп! Це неможливо!

Зараз нiяк не може бути двадцять третя двадцять. О двадцять третiй вiн знаходився у квартирi. За кiлька хвилин задзвонив телефон i розпочалась та шалена гонитва, яка все ще продовжувалась.

Таксi, потiм розмова у барi, смерть легiонера, втеча… Врештi-решт супермаркет i джип. Додати годину, протягом якоi вiн iхав, залишивши позаду мiсто… Нiсенiтниця. Дмитро потрусив годинник – секундна стрiлка стояла на мiсцi. Спробував завести механiзм, але й тут не домiгся успiху. Пружина була зведеною до максимуму. Облишивши власний годинник, вiн заскочив у салон автомобiля i очима вiдшукав на панелi приладiв годинник, на який ранiше не звертав уваги.