На нашем сайте вы можете читать онлайн «Легіон Хронос». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Легіон Хронос

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
Краткое содержание книги Легіон Хронос, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Легіон Хронос. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрий Сорока) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Повсякденне життя здається нудним, а викладач історії вимагає дихати пилом з архівних полиць? Не подобаються похмурі осінні пейзажі, а громадський транспорт примушує втрачати душевну рівновагу? Обережно! За рогом на тебе можуть очікувати. Хоча б для того, щоб докорінно змінити твоє життя й примусити жалкувати за хворими каштанами за вікном і переповненим автобусом. Втім, пригода того варта. Ця історія – про звичайного українського студента Дмитра Міщенка, котрому випала можливість залишити рамки звичної для нас реальності й стати бійцем Легіону Хронос – спеціального підрозділу, створеного для боротьби з нечистими на руку мандрівниками у просторо-часовому континуумі. На сторінках роману читача очікують приголомшливі подорожі у Часі, пригоди серед подій минулих епох, а також дружба і щире кохання героїв.
Легіон Хронос читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Легіон Хронос без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
В руках незнайомцi мали солiдного вигляду карабiни, i коли погляд падав на iхнi стволи, у голову мимоволi приходило порiвняння з гарматою невеликого калiбру. На плечi одного з незнайомцiв висiв «калашников», що його не мiг вiдшукати Дмитро.
– Не роби рiзких рухiв, друже, – сказав незнайомець до Дмитра.
– Бета Чотириста Тридцять Сiм, – мовив другий, пiдносячи до вуст браслет, що його мав на руцi. – Це вiн?
– Так, – мовив невидимець над головою. – Запит на перемiщення номер двiстi тисяч триста двадцять один.
Пiсля того як невiдомий Бета закiнчив читати довгий рядок цифр номеру, один з незнайомцiв поглянув на Дмитра.
– Дмитро Мiщенко?
– Ви не помилились, – Дмитро заходився струшувати з одягу порох.
– Просторово-часовi координати – 03 жовтня 2017 року, 23.20.15.08, 48?27?58? пiвнiчноi широти, 35?01?31? схiдноi довготи?
Дмитро повiльно розiгнувся i витрiщився на незнайомця.
– Дмитро Мiщенко це я. Стосовно решти – вам виднiше.
– Де Тревор i Павло? – пустив повз вуха запитання Дмитра незнайомець.
– Я не знаю, хто такi Тревор i Павло, – Дмитро зробив крок у напрямку незнайомцiв.
І одразу ж зупинився, побачивши перед собою стволи карабiнiв.
– Стояти! – досить жорстко сказали до нього.
– Стою, – Дмитро завмер на мiсцi, маючи на метi очiкувати подальшого розвитку подiй. Принаймнi цi люди спочатку попереджували, а не стрiляли.
– Ти повинен прибути у супроводi легiонерiв, де вони?
Дмитро пригадав розмову, бiй поблизу бiстро, фiгурку легiонера, який вiв вогонь, стоячи на колiнi, короткий замах i голову, що покотилась мокрим асфальтом.
– Вони загинули.
Один з незнайомцiв вилаявся. Інший пiднiс до вуст браслет i близько хвилини спiлкувався з людиною, яку iменував «друже Трибун». Дмитровi вдалось розiбрати лише свое прiзвище, а також слова «прибув» i «загинули».
– Слухаю, друже Трибун. Виконуемо! – закiнчив розмову незнайомець i звернувся до Дмитра: – Ходiмо, на тебе очiкують.
Не залишилось нiчого, окрiм як пiдкоритись.
Йшли не надто довго. Дмитро навiть не встиг насолодитись травневим теплом, у якому опинився так несподiвано, як вони досягли мети подорожi. Ворота фортецi, над якими височiла броньована вежа з вузькими бiйницями, розчинились лише пiсля того, як один з тих, хто проводжав Дмитра, про щось поговорив за допомогою браслета. За ворiтьми знаходилось досить просторе подвiр’я.











