Легіон Хронос

Пам’ятаеш Жуля Верна – Робур-завойовник?

– Так.

– Це про мене. Вiднинi ми з тобою бiйцi однiеi контуберii.

– Однiеi… чого?

– Контуберiя. Найменша тактична одиниця Легiону. Латинське слово. Дослiвно означае, здаеться, намет, у якому жили римськi солдати. Будемо разом тренуватися, а потiм, можливо, доведеться разом працювати. Маю надiю, ми станемо друзями, – Робо дiстав iз шафки, що стояла поряд з лiжком, двi банки тонiка. Одну з них простягнув Дмитру, другу вiдкоркував сам. – За знайомство!

Дмитро вiдкрив свою банку.

– Може, введеш мене в курс справ? Ти давно тут? – поглянув вiн на Робо.

– Не надто. Близько двох тижнiв.

– А ця Нора, – згадав Дмитро. – Вона…

– О, я тебе розумiю. Це було перше запитання, яке я поставив по прибуттi сюди. Гаряча штучка. Повинен тебе розчарувати – вона не бачить у нас чоловiкiв. Для неi ми лише безпомiчнi дiти, котрих вона повинна поставити на ноги. Подейкують, у неi за плечима два десятки складних операцiй i кiлька поранень.

– Кавалер чого? – не зрозумiв Дмитро.

– Ех ти, невiглас! Золотий орден Темпоруму, це найвища нагорода Легiону! Повiр, його дають далеко не кожному. Скажу бiльше – навiть мати за iнструктора людину, яка ним нагороджена, уже велика честь.

– Я вражений таким феноменальним везiнням. Але я не про нагороди…

– Ага, – криво посмiхнувся Робо, – тебе теж зачепило? Нiчого дивного, у Нору закохана, напевне, уся чоловiча половина навчального центру.

– Ти мене не зрозумiв, – Робо втрапив у точку i Дмитро вiдчув, що червонiе. – Вона не надто… сувора?

– Не бiльше, анiж потрiбно iнструктору. Інакше не можна. Можливо, деякою мiрою накладае свiй слiд ментальнiсть епохи, у якiй вона жила до вступу до лав Легiону Хронос. Так трапляеться. Але загалом Нора чудова людина.

– А звiдки вона родом?

– Здаеться, з Францii. Перша половина XV сторiччя.

– Але як таке можливо?

– В Легiонi? Я тебе прошу! Можливо навiть не таке! – пхикнув Робо.

Дмитро мить помовчав. Вiн все ще не звик, що тут до часу ставляться зовсiм не так, як у його минулому життi.

– А звiдки ти? – запитав, аби перервати нарештi мовчанку.

– Словаччина. Дата входження до лав Легiону Хронос – весна 1944 року.

Дмитро вiдчув, що у нього пересохло в горлi, й зробив добрячий ковток тонiку.

Робо спiвчутливо поплескав його по плечу.

– Феномен перебування поза межами звичного просторо-часового континууму.