На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вікна застиглого часу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вікна застиглого часу

Автор
Жанр
Дата выхода
28 апреля 2016
Краткое содержание книги Вікна застиглого часу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вікна застиглого часу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрий Винничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Вікна застиглого часу» (2001) – це одна з найкращих книг Юрія Винничука, вона має велику популярність серед читачів, зазнала декількох перевидань в Україні й перекладена англійською мовою.
Події в ній розгортаються у невеликому Станіславі другої половини минулого століття, коли автор був ще дитиною. Люди, які живуть у цьому невеликому містечку, добре знають одне одного, і кожен з них має свою історію. От тільки не завжди зрозуміло, де в цих історіях зникає реальність і з’являється фантастика, де дійсність перетікає в казку. Світ уяви єднає правду і вигадку, однак все складне і незрозуміле автор витлумачує по-дитячому просто, бо всі учасники цих історій йому дуже добре знайомі, і немає нічого дивного в тому, що відьми та чарівниці – це звичайні сусідки.
Магічний реалізм по-українські, замішаний на легендах, фольклорі, світ мальовничих видінь, барвиста, соковита мова оповідань, що ввійшли до цієї книжки, не залишають байдужими читачів, вражаючи своєю правдивістю і одночасно прозорою наївністю.
Вікна застиглого часу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вікна застиглого часу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І бiгае так усе життя вiд рання до смеркання, а не спiчне доти, доки йому родина не прикрие очi черепками глиняного глечика, i не вiдвезуть го на цвинтар. Дайте такому чоловiковi ножа до рук, а скажiть йому, аби забив! Не буде знав, як ся то робе!
Менi стало соромно за своi грiшнi намiри, я потупився i подумав, що таргани не такi вже й дурнi, коли обрали за царя самого Гершеля. Не вибрали анi мене, анi бабуню, котра була теж не без кебети, а вибрали Гершеля.
– От бачиш, – сказав старий, – тепер ти й сам зрозумiв, що то не просто дурна комашня.
По тих словах вiн поставив велику чавунну ринку на вогонь, хлюпнув олii i кинув кiлька жмень бобу.
– Ти любиш бiб? – спитав i, не чекаючи на мою вiдповiдь, додав: – Знаю, що любиш. Але такого бобу, який умiе смажити Гершель, ти ще не iв.
Чесно кажучи, за бобом я не пропадав, але змовчав i навiть зумисне подумав: «Ах, як я люблю бiб!»
– Бiб люблю не тiльки я. Бiб любить i весь мiй народ.
При цьому вiн театрально змахнув рукою, мовби окреслюючи кордони свого величного царства, яке складалося лише з кухнi й покою.
– То ви ще й годуете iх?
– Аякже. Що ж то за цар, який не пiклуеться про свiй народ?! Нi, я свого народу не зраджу. Я пiду з ним до кiнця, навiть у смерть. Хочеш побачити, як вони менi допомагають?
І, взявши мене за руку, пiдвiв до високого столика, на якому лежала велика товстенна книга в шкiрянiй палiтурцi.
– Що вони роблять?
– Рятують Книгу.
Придивившись, я помiтив, що таргани метушилися не просто так, вони латали попсованi сторiнки, залiплювали малюсiнькими клаптиками паперу дiрки, доштуковували лiтери, пiдводили свiжою барвою малюнки, золотили орнаменти.
– Ахе сенем таге бiн кал ва-хомер, гзера шава ав тiкатув ехад… – шарудiв сухими вустами Гершель.
І слова цi едналися в одне плетиво з дивними словами заклинань, якi промовляла моя бабуся, складалося враження, що говорили вони однiею мовою, однаково незбагненною для мене.
– Бачиш, вони вишукують лiтери, якi пошкодилися, вiдновлюють iх i воскрешають померлi слова.











