Таємниця одного дiаманта

Бо той дуже старався: по-перше, на суднi пливли купцi, а як усiм вiдомо, вони i люблять, i вмiють попоiсти; по-друге, якщо перший снiданок нового кухаря смакуватиме мандрiвцям, то iхнi калитки ширше вiдкриються для плати…

Нарештi, пiсля гарячого снiданку, матроси вiдв'язали линви вiд паль i перескочили з берега на подiю.

Спочатку поволi, а далi все швидше почали вiдпливати за корму палаци можновладцiв, мечетi, обороннi мури та сторожовi башти.

Злегка напружилось сiре вiтрило, а течiя пiдхопила дерев'яне тiло лодii.

Повноводна рiка випиналася каламутними плесами швидкоi течii. Бо в далеких горах починали танути снiги, а в долинах уже гримiли грози.

Проривалося крiзь хмари сонце i рожевiло i золотило гострi шпилi мiнаретiв 2, спалахувало на мiдних банях палацiв i сяяло золотими iскрами на смарагдових i блакитних банях мечетей.

Неслися над водою голоси i звуки вранiшнього Багдада.

Злiтали в тьмяно-блакитне небо, золотими крилами б'ючи, зграi голубiв.

Скреготали ланцюгами припнутi до берега дерев'янi млини. Стомлено вдаряли вони по жовтiй водi ослизлими лопатями колiс, а в iхнiй глибинi невблаганнi жорна гуркотiли, розмелюючи добiрну евфратську пшеницю на запашне борошно. З того теплого борошна через кiлька годин вправнi багдадськi пекарi випечуть в глиняних печах балабушки, хлiби та коржi.

Iржали конi на водопоi.

Проходила сафiна межи розведених наплавних мостiв.

Пропливала пiд стрiмкими багдадськими мостами, що високо пiдносились своiми цегляними стовпами над правiчним Тiгром.

Малий, хоч i пiддував мiхами вогонь у глинянiй великiй жаровнi, все ж оглядайся на всi боки. З човна було так цiкаво побачити те, що ранiше споглядав лише з берега, або виткнувши голову з води.

Ось позаду сафiни дозорцi з'еднали човни напливного мосту.

Тим мостом рушили на лiвий берег верблюди, вантаженi корзинами з яблуками i гранатами.

Їх спустили по Євфрату на плотах аж iз гiрськоi Сiрii.

По iншому мосту поволi сунув караван. Серед високих одногорбих верблюдiв були й двогорбi. То, певно, валка аж iз далекого Мерва.

Бувалi люди казали, що тiльки там виростали найсмачнiшi динi. Динi привозили до Багдада у свинцевих ящиках на льоду.