Таємниця одного дiаманта

Молодий прикажчик купецький, що з Мосулу, став над малим i дивився, як той грайливо, ретельно вишкрябував дошки вiд бруду – сумiшi олii та золи. Великi, з пухнастими вiями, очi молодика звузились, i вiн зневажливо процiдив:

– Однi полохливi шакали, другi пожадливi пси! – Вiн, не клiпаючи, подивився на малого. – А ти не боягуз.

Алi здвигнув плечима.

– Їм потрiбнi грошi. А я найбiднiший на сафiнi. Для чого iм мене чiпати?..

Тут звiдкiлясь наче виринув кухар i спитав прикажчика;

– Мiй господине! Чому гаеш час i не вимагаеш вiд Джафара плати за корчагу олii? Дивна олiя.

Не олiя – мед! А як горiла! Ще б трохи – i вона б спалила смоленi човни цих байстрюкiв. Не гай часу – вимагай свое – Джафар не збiднiе!

Молодик, не повертаючи голови, скоса зиркнув на кухаря i мовчки вiдiйшов.

Кухар забурмотiв собi пiд носа в рештки обсмалених вусiв:

– Дивний цей мосулець. Так себе тримае, немов вiн тут най родовитiший i найбагатший на всiй сафiнi… А всього лиш прикажчик!.. Багатьох я бачив подорожнiх… а цей щось собi мае на умi…

Спочатку Джафар репетував, що всi його грабують, хочуть пустити жебраком по майданах.

Та зрештою вiн викричався, заспокоiвся, а тодi вже розплатився з усiма, виторгувавши собi кiлька дирхемiв.

Тюркам вiн купив у капiтана корчагу вина, а грошi для лiкування пообiцяв дати, коли припливуть до Басри. Спочатку тюрки обурилися, але, впившись солодкого вина, знов прийшли до Джафара i сказали, що найкращi лiки для ран – добре вино. I нема чого iм чекати до Басри.

Нехай для пiдправки здоров'я виставить ще одну корчагу.

Про людське око Джафар почав сперечатись. Але всiм було зрозумiло, що друга корчага обiйдеться йому дешевше у разiв десять, нiж платня охоронцям за iхнi подряпини та гулi.

Коли судна пливли по широкiй чистiй водi, Джафар покликав кухаря. Замовив собi смажену по багдадськи курку.

– Дивись, зроби все так, як я кажу! Щоб була справжня курка. Щоб я вiдчув насолоду душi й тiла! Та скажи менi, ти добре знаеш, як пiдготувати курку для смаження?!

Кухар почав говорити, що i як треба, проте Джафар перебив його:

– Слухай, ти, син грiха й нещастя, слухай уважно! Вiзьми найкращу курку… Я плачу за неi три дирхеми.

– Але, шановний мiй володарю, зiрка багдадського базару, тут не базар-сук, а корабель. Тут кожна курка коштуе п'ять дирхемiв.

– Ти, син грiха i нещастя, я куплю найкращу курку за дирхем битий, чорний, в найближчому селищi! Тобi це вiдомо?!! – волав Джафар.