Таємниця одного дiаманта

Вони чудово вправлялись однiею правицею iз шматками риби i з пампушками.

Спочатку купцi мовчали, а далi знов загомонiли. Хлопець, коли кухар не кликав його, пiдходив до гурту i сидiв з рушником i глеком, чекав, поки купцi скiнчать трапезу i захочуть змити руки. Слухав, про що говорили купцi. Звичайно, балачки точилися про розбiйникiв. Один купець середнiх рокiв, з пасмами сивини в густiй бородi, говорив, що рiчковi розбiйники вбивають людей зрiдка, хоча грабують догола. Вони, як i пiрати з Персидського моря, обберуть купцiв i кажуть: «Ми з вас трохи вовни настригли.

Iдiть собi вiльно, обростайте, тодi ми вас знову обстрижемо!»

Один пiдстаркуватий в засмальцьованiм дорогiм персидськiм каптанi, обсмоктуючи кiсточку, прохрипiв:

– Часом та вовна дорожча вiд нашоi кровi. Часом так пострижуть нашого брата купця, що вже вiн нiколи й не зведеться на рiвнi. А жебрацтво – не життя для колишнього купця. То смерть живцем!

Тодi той ставний, чорнобородий, в зеленiй чалмi (знак прощi в Мекку) проводив свое далi.

– Озернi розбiйники – грубi дикуни, пожадливi й темнi, iх можна задобрити, якось улестити. Знаеш, зрештою, де iх можна сподiватись, коли вони можуть наскочити! А тi, отруйнi змii, отi клятi iсмаiлiти2, невiдомо коли, невiдомо де, невiдомо як з'являються на погибель людей! I нiхто не може вiд них уберегтись: нi шах, нi султан, нi iмам, нi купець, нi военачальник чи вчений богослов! Отруйнi змii, скаженi, заюшенi пси, обпоенi гашишем, розбещенi повiями в потаемних замках, розбещенi i обдуренi своiми пiрами 3 та потаемним iмамом – ото страшнi злочинцi! Навiть славнiй Садах ад-Дiн 4 через пiдступнi зазiхання асасiнiв мусив стерегтися щодня i щогодини.

Звитяжець не спав на одному мiсцi двiчi! Ви це знаете, чи нi?!! А вiн же не боявся жодного найстрашнiшого франка-хрестоносця. I вiн тремтiв, бо не знав, чи побачить вiн уранцi сонце!

Купець у дорогому халатi криво всмiхнувся i вiдповiв:

– Ми подорожнi, купцi. Що нам тi хашашини? Вони вбивають можновладцiв, суддiв, емiрiв, тих, хто переслiдуе iх.

Вони рiжуть вельможних, владцiв, а ми хто, а ми що?..

– Вони всiх рiжуть! – чорнобородий перебив його навiть непоштиво. – Вони хочуть, щоб усi iм корилися, вони хочуть собою заполонити свiт! Щоб усi були слухнянi й безмозкi – бо iхнiй «Гiрський Дiд» 5 за них думае! Темна голота й ученi дурнi вiрять, що вони принесуть людям рiвнiсть! Не може бути в оцьому свiтi рiвностi мiж багатими й бiдними, розумними й дурними, щасливими i невдахами.