Таємниця одного дiаманта

Таемниця одного дiаманта

Юрiй Логвин

Подii роману вiдбуваються в арабському свiтi наприкiнцi XII столiття. На той час секта таемних вбивць-асасiнiв намагаеться заволодiти i матерiальними скарбами, i душами своiх послiдовникiв, терором наводить жах i на нападникiв-хрестоносцiв, i на своiх братiв мусульман. Син багдадського смiттяра пiдлiток Алi, наслухавшись оповiдей купцiв про заморськi дива, рушае з рiдого мiста, щоб поплисти в далекi свiти. По дорозi вiн мимоволi стае свiдком кривавого злочину асасiнiв i, що найстрашнiше, йому потрапляе до рук неоцiненний скарб – синiй дiамант.

Асасiни,зрозумiвши, що дiамант у хлопчика, починають за ним полювання. Алi тiкае, щоразу на крок випереджаючи своiх гонителiв. Пiд час цих втеч вiн потрапляе в рiзнi краi Африки, на далекий Мадагаскар, у дивовижеу Індiю – ба, навiть на Індонезiйськi острови. Вiн стае вправним моряком i досвiдченим воiном…

Юрiй Логвин

ТАЄМНИЦЯ ОДНОГО ДIАМАНТА

1. КНИГА ДЕЯКИХ ТАЄМНИЦЬ

Перед першою свiтовою вiйною у Вiденськiй бiблiотецi зберiгався стародавнiй рукопис Джаубарi «Аль-Китаб аль-мухтар фi'кафш аль-асрар»… Не знаемо, чи був Джаубарi персом чи арабом, але книга написана арабським письмом.

Ми ж з вами, любий читачу, певно що не знаемо жодного з арабських дiалектiв i не знаемо арабськоi лiтературноi мови.

Тому повiримо давно померлому швейцарцевi Адаму Мецу, який цей манускрипт читав ще десь на початку нинiшнього столiття. Адаму Мецу вiн сподобався.

I вчений навiть переповiв одну iсторiйку з книги Джаубарi. Ця iсторiя про бувалого чоловiка, що ходив по мечетях iз товаришем – надзвичайно розумною мавпою – i розповiдав найнеймовiрнiшi iсторii.

Стародавнiй автор чи не знав, чи не назвав у своему рукописi ймення перехожого та звiдкiля вiн був. Мабуть, тому не згадуе його iменi також i Адам Мец.

Але ми гадаемо, нi, просто впевненi, любий читачу, що цей мандрiвець iз мавпою був колишнiй моряк Алi, син убогого й нужденного смiттяра iз славного мiста Багдада.

А Джаубарi описуе нам часи десь початку XIII столiття. Значить, i Алi жив у той час.

I Багдад у той час був ще славний i знаменитий, та найкращi часи для Багдада давно минули. Правда, найгiршi часи ще не настали – монголи пiд рукою Хулагу-хана зарiзали останнього халiфа Аль-Мустасiма i сплюндрували Багдад, Мiсто Миру, в 1258 роцi вiд Рiздва Христового, що рiвнозначно 656 року хiджри.