За межами розуміння

Однак якi можуть бути результати, якщо ледь не кожен третiй слiдчий пустив корiння на своему робочому мiсцi, щопiвгодини зрошуючи кавою вирощений величезний «плiд» на пузi.

– Скажiть, будь ласка, – крiзь сльози мовила Антонiна Петрiвна, завершивши свою розповiдь, – ви можете нам допомогти? Є хоч якась надiя знову побачити нашого Костика?

– Я зроблю все можливе, що в моiх силах, – вiдповiв Богдан.

– Сподiваюся, з ним нiчого не трапилося, – тiльки й змiг видавити iз себе батько хлопця. Хоча емоцiйно вiн виглядав урiвноваженим, та тремтiння рук i блiдiсть шкiри виказували ту душевну боротьбу за рiвновагу, котра точилася всерединi нього.

 – Якщо ви знайдете його, ми не залишимося в боргу. Ми готовi навiть заплатити вдвiчi бiльше за ваш звичайний гонорар.

– Про грошi поговоримо пiсля завершення справи, – вiдмахнувся детектив, дiстаючи з шухляди затертий записник. – На цей час менi потрiбна вся вiдома iнформацiя про вашого сина.

Через кiлька годин подружжя вийшло з кабiнету, вiдповiвши на низку запитань, котрi цiкавили Богдана в цiй справi.

Щойно стрiлки годинника похилилися до шостоi вечора, детектив вiдпустив секретарку додому. Зрадiвши, що звiльнена на годину ранiше, вона понесла своi пухкi сiдницi до виходу. Лишившись один в офiсi, чоловiк розпочав роботу.

Для Богдана Семеняки вести розслiдування було схоже до розплутування величезноi купи ниток, котра лишилася пiсля недбалоi в’язальницi. Поступово, висмикуючи нитку за ниткою, вiн розв’язував кожну iз заплутаних iсторiй, змотуючи iх в один клубок суцiльноi картини.

Тож, увiмкнувши в офiснiй тишi свiй старенький комп’ютер, чоловiк чиркнув сiрником по коробцi та пiдпалив цигарку. Затягнувшись iдким нiкотиновим димом, детектив почав смикати за найближчi ниточки.

Перш за все вiн вiдновив номер мобiльного, використавши одну з нещодавно куплених сiм-карт та назвавшись оператору iм’ям зниклого молодика. Це було зробити досить просто, адже чоловiк записав не лише номер мобiльного молодого Федорчука, але й його батькiв.

Тож на питання: «Куди ви телефонували останнього разу?» – Богдан вказав телефони батькiв. Пiсля пiвгодинноi тяганини, втрачений номер був вiдновлений.

Далi все пiшло куди простiше.

Ігноруючи повiдомлення про неприйнятi дзвiнки вiд друзiв, родичiв та викладачiв, чоловiк поновив аккаунти в соцiальних мережах, де ранiше перебував хлопець. Отримавши доступ до його сторiнок, Семеняка почав детальне вивчення життя зниклого.

Костянтин Федорчук, 1990 року народження.