Під завісою світів

З того часу, вже майже день вона бачить перед собою незмiнний пейзаж: закинутi поля, якi поступово заполоняе пил та пiсок, та брудна грунтова дорога. Навiть небо, здавалося, намагаеться вписуватися в цей одноманiтний краевид, не подарувавши жодноi хмаринки. На щастя тiльки плин небесного свiтила не вповiльнювало рух, прямуючи вiд сходу до захiдноi лiнii горизонту – праведного мiсця вiдпочинку.

Та ось, коли мисливицi вже почало здаватися, що день так i закiнчиться без суттевих змiн, попереду з’явився невеликий стовп диму.

Перше, що прийшло ельфiйцi в голову, це мiсце вiдпочинку, де бiсiв чоловiк, котрого вона переслiдувала, вирiшив вiдновити сили. Розiгрiта такою думкою, Джайна пришпорила коня, який i без того щодуху мчав вперед.

Досить скоро iй на очi потрапило джерело диму й запал погонi швидко зiйшов нанiвець. Попереду була невелика двоповерхова споруда, з димоходу якоi здiймався сивий дух згорiлого гiлля та вугiлля.

Пiд’iхавши ближче, ельфiйка опинилася перед придорожньою будiвлею, обабiч якоi мирно спочивали прив’язанi конi.

Двое з них, втомленi та знесиленi, вляглися пiд коритом iз пiйлом, використавши в якостi пiдстилки залишки сiна. Третiй, який особливо привернув увагу Джайни, насолоджувався прохолодною водою. За описом гнiдий скакун був подiбний до того, на якому виiхав переслiдуваний нею чоловiк.

Не гаючи часу, вона зiстрибнула з коня й пiдiйшла до гурту тварин. Прив’язавши його до дерев’яного стану, мисливиця перевiрила власне спорядження. Коротка шабля висiла на поясi, виблискуючи в променях вечiрнього сонця.

Ельфiйка торкнулася тендiтними руками до ременя, що простягнувся вiд поясу до плеча, та зникав десь за спиною. Його темно-коричневу шкiру уквiтчали невеликi ножi, схожi на смертоноснi срiблястi квiти.

На останок вона поглянула на гнучкий лук i стрiли, якi висiли бiля сiдла. Древко кожноi стрiли було прикрашене звивистим вiзерунком, що плавно тягнувся вгору до совиного пiр’я, а всi наконечники змазанi паралiзуючою отрутою. Бажання взяти iх iз собою було дуже спокусливим, але розум чiтко вимальовував всю безпораднiсть iз ними в тiсному примiщеннi.

Зрештою, вона таки вiдмовилася вiд компанii цiеi зброi та впевнено попрямувала до вхiдних дверей.

Над сходами нависала дерев’яна вивiска з вицвiлим зображенням розбитого об камiнь меча. Нижче, бiльш яскравими лiтерами виднiлася назва: Таверна «Зламаний Меч». Ельфiйка кинула мимобiжний погляд на вiкна другого поверху, якi прикривали сталевi грати.