Десята заповідь

А у кожному подиху вiтерця вловлювався таемничий i неповторний запах весни, весни ii першоi любовi. І як пiдхопила iх та хвиля кохання, як кинула у свiй бездонний вир, так i поплили вони у тiй солодкiй хвилi, i не могли нарадiтися своему щастю.

А може, думалось Галинi, щастя того було надто багато? Кiльком подружнiм парам могло б стати, а все лише iм самим, iхнiй сiм’i дiсталося? Але нi, нi! Це тiльки горя у людини може бути надто багато. А щастя – воно завжди в мiру. Якщо дорожиш ним – примножиться.

А якщо зневажаеш його, то й вiдвернутися може. Багато його нiколи не бувае.

Нiколи не легковажила своiм щастям Галина. Завжди бережно ставилася до нього, вiд недоброго ока та лихого слова берегла. Тому й тепер нiкому ним не поступиться. День i нiч буде сидiти поряд зi своiм ладом, i ниточцi свого закоханого погляду перерватися не дасть. Це обов’язково допоможе! Виживе ii Василько! Обов’язково виживе! А як тiльки очi своi вiдкрие, як тiльки гляне на свою кохану дружиноньку, то тодi вже нiхто i нiщо iх розлучити не зможе.

Здоров’я вона йому сама поверне – i теплом свого серця, i щирим лепетом iхньоi малечi, i цiлющими травами карпатськими, сили яких ще нiким не змiрянi i якi в станi влити здоров’я у будь-яке тiло, навiть у старе й немiчне. А вже такому сильному органiзму, як у ii Василька, то вони й поготiв допоможуть.

Снують i снують думки в головi у Галини. Приемнi спогади переповнюють душу, наливаючи сердечним теплом звернений до чоловiка погляд.

Нiби подумки розмовляе з ним його дружина. І здаеться iй, що чоло його стае свiтлiшим вiд того погляду, i наче тiнь його посмiшки невловимо промениться на його вустах.

Можливо, вiн дiйсно вiдчувае спрямовану на нього силу цiлющоi енергii ii кохання? Не може такого бути, щоб вiн не вiдчував ii тепла, ii турботи про нього! А якщо вiдчувае, то й сам за свое одужання боротися буде. Нехай лише на рiвнi пiдсвiдомостi, але буде боротися! Не дарма ж вченi люди стверджують, що наша пiдсвiдомiсть, оте саме шосте вiдчуття, е чи не найголовнiшим резервом людського органiзму.

Резервом, який у станi самостiйно вмикатися в екстремальних ситуацiях. Який допомагае людинi подолати навiть найважчi недуги.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/valer-y-fursa/desyata-zapov-d/) на ЛитРес.