Айвенго

Цей стрижень намiчений цитацiями та алюзiями iз Бiблii, а персонiфiковане втiлення позачасова моральна iдея отримуе в образi Ребекки, яка стае в романi також уособленням милосердя i вiрностi, про якi бiльшiсть персонажiв забули у змальований кризовий час. Вона ж озвучуе ii словами, зверненими наприкiнцi роману до Буа-жiльбера. «твою волю збуджуе мiнлива течiя людськоi думки, – говорить вона, – а моя воля спираеться на скелю вiчностi». Час, коли вiдбуваеться дiя роману, сповнений жорстокостi, жорстокiсть iснувала й в iншi епохи, нагадуванням про що стае доля гнаних евреiв.

«Єврейський» мотив загалом вiдiграе важливу роль у романi: вiн iлюструе те, що навiть позбавлена власноi землi нацiя зберiгае свою духовну й культурну iдентичнiсть. Водночас вiн звучить i засудженням будь-яких форм нацiонально-етнiчноi чи релiгiйноi нетерпимостi.

Порiвняно з романами «уеверлiйського циклу» композицiя «Айвенго» мае суттевi вiдмiнностi. Тут немае розгорнутоi експозицii з картиною мирного приватного життя. Історiя, ii процеси й колiзii присутнi в романi вже з перших сторiнок.

Центральний герой, iм’ям якого названо твiр, з’являеться не в родинно-побутовому оточеннi, а як загадковий незнайомець i виконавець мiсii короля Рiчарда. Дiя з перших же роздiлiв набувае динамiки й драматизму. Розгалужений сюжет витворюеться з переплетiння кiлькох сюжетних лiнiй, якi формуються на основi мотивiв рiзного походження i характеру, що дозволяе авторовi широко представити епоху, зобразити ii життевий устрiй i звичаi, суперечностi й конфлiкти.

Перший мотив можна визначити як «вiдвоювання головним героем нареченоi»; цей мотив втiлюеться в сюжетнiй лiнii Айвенго й ледi Ровени, навколо якоi й розгортаеться фабула твору. Подiбний мотив присутнiй майже в ycix романах Скотта; в ньому поеднанi елементи, характернi для сюжетобудови любовного й авантюрно-пригодницького романiв, найдавнiших рiзновидiв романного жанру. Головна функцiя цього мотиву – переважно «технiчна»: надавати твору сюжетноi цiлiсностi й тримати в напрузi увагу читача.

Другий мотив – вiдвоювання влади королем – це лiнiя боротьби за трон короля Рiчарда Лев’яче Серце з принцом Джоном i феодалами, якi скористалися тривалою вiдсутнiстю короля в краiнi (вiн брав участь у Третьому хрестовому походi й, повертаючись, потрапив до австрiйського полону). Його правлiння започатковуе нову добу в iсторii краiни. Функцiя цього мотиву – висловити iсторичну концепцiю твору, домiнанту його iдейного змiсту.