Айвенго

Бiдолашного старого дуже вразило, що войовничий чернець заговорив до нього, i вiн не насмiлювався пiдвести голову i випростатись доти, поки той не вiдiйшов на iнший кiнець зали. Коли еврей нарештi звiв голову й озирнувся, на обличчi в нього був написаний безмежний подив, мов у людини, яку заслiпила блискавка й оглушив грiм.

Невдовзi тамплiер i абат пiшли у вiдведенi для них спальнi. iх супроводжували дворецький i чашник. При кожному з них iшли двое слуг зi смолоскипами, а ще двое несли на тацях прохолоднi напоi; iншi вказували почту тамплiера та рештi гостей мiсця, де для них був приготований нiчлiг.

Роздiл VI

Як друг, я заслужу його довiру;

Удасться – добре, нi – бувай здоров i не тримай на мене зла.

    «Венецiанський купець»

Коли прочанин у супроводi служника зi смолоскипом проходив заплутаними переходами цього величезного будинку, спорудженого без будь-якого плану, чашник наздогнав його i прошепотiв йому на вухо, що, коли вiн не мае нiчого проти кухля доброго меду, то в його кiмнатi вже зiбралося багато слуг, якi хотiли б послухати оповiдi про Святу землю, а особливо про лицаря Айвенго.

Слiдом за чашником його прохання повторив Вамба, запевняючи, що одна склянка вина опiвночi варта трьох пiсля сигналу гасити вогнi. Не заперечуючи проти цього твердження, що пролунало з вуст такоi обiзнаноi людини, прочанин подякував обом за гостинне запрошення, але сказав, що дана ним обiтниця забороняе йому розмовляти на кухнi про те, чого не можна говорити за столом у господарiв.

– Оце так обiтниця! – мовив Вамба, звертаючись до чашника. – Слузi вона навряд чи пiдiйде.

– Я хотiв був дати йому кiмнату на горищi, – сказав чашник, роздратовано здвигнувши плечима, – та як вiн не хоче знатися з добрими християнами, нехай спить поруч з Ісааком. Енвольде, – продовжив вiн, обернувшись до слуги зi свiточем, – проведи прочанина до пiвденноi келii. Який привiт, така й вiдповiдь. На добранiч, сер прочанин.

– На добранiч, i нагороди вас Пресвята Дiва, – незворушно вiдповiв прочанин i рушив за своiм проводирем.

У невеликому, освiтленому грубим залiзним лiхтарем передпокоi, звiдки виходили в рiзнi боки кiлька дверей, iх зупинила служниця ледi Ровени, яка владним тоном мовила, що ii хазяйка бажае поговорити з прочанином, i, взявши свiточ з рук Енвольда та наказавши йому дочекатись ii повернення, жестом запросила прочанина слiдувати за нею.