Царівна Нефрета

Чи е така жертва, перед якою вiн мiг би завагатися? Нехай тiльки тiло опреться розкладовiй силi i залишиться непорушне до хвилини, коли божество схоче ласкаво прийняти його жертву i вислухати його молитви…

* * *

Суаамон iшов у товариствi одного iз храмових прислужникiв Сатмiя, щоб принести все, що треба до великого акту. Вiн нiс скриньку з талiсманами i книгу Тота. Тодi казав зi святинi вiдiйти всiм з винятком Сатмiя, запалив невiдоме запашне куриво, одягнувся в шати, що нагадували духовнi ризи, i вложив на голову тiяру.

В iмлистому димi горiли похмуро лямпи. Вiдкрите тiло Нефрети блищало, як вiд мiсячного свiтла. Сатмi стояв у ногах покiйницi i стежив за рухами ворожбита. Суаамон розпустив вiск, i заки вiск згустiв, вiн заклеiв ним дiрки в носi царiвни. Те саме вiн зробив iз вухами. Тiльки очi прикрив символами життя з тоненьких золотих бляшок. Зверху перев’язав iх стяжкою, сильно ii затягнувши. Третiм талiсманом закрив Нефретинi уста i так само зав’язав iх стяжкою. При кiстках зв’язав сильно ноги, колiна i рамена обвив куснями полотна, загорнувши в них клаптики записаних папiрусiв.

Пiсля цього казав винести тiло до кiмнати, де царiвна вмерла. Тепер вiн сказав Сатмiю вiддати йому зламаний талiсман. Сатмi послухав нерадо.

– Щоб те, що робимо, мало свою силу, мусить хтось заявити, що готов подiлитися своiм життям iз царiвною. Дуже можливо, що хто згодиться на це – може негайно вмерти.

Сатмi побачив у головi думку, як блискавку, що вiн сам зголоситься.

– Тiльки той, хто хоче взяти на себе жертву, може оживити неживу, – ще раз пояснив ворожбит, спустивши очi.

– Я готовий! – вiдповiв Сатмi скоро.

– Напиши свое iмення на другому боцi талiсману.

Ворожбит передав йому малий штилет i ним вирiзав Сатмi свое iмення.

Суаамон прикрив талiсман двома стисненими долонями, вiдтягнув хутко руки i пiднiс угору голову, щось бурмочучи. Потiм потирав вiн одну долоню до другоi i передав Сатмiю цiлий талiсман без знаку, де був зламаний.

Це була звичайна штучка вуличних чародiiв, але коли йшло про те, щоб рятувати Нефрету, Сатмi мiг погодитися на всякий обман. Суаамон казав дати одну нитку з Сатмiевого одягу. На бiлiй нитцi вiн завiсив символ життя i перевiсив його на шиi царiвни.

Так вона лежала з закритими устами i заплющеними очима.

З наказу Суаамона опорожнили малу яскраво помальовану скриню, де царiвна ховала своi сукнi. До тоi скринi поклали царiвну, як у домовину.