ТТ

Хрестовий, або Хрест, був досить замкнутим типом – про нього практично нiчого не було вiдомо, крiм того, що мав славу карткового шулера, кидали, а улюблена масть у нього була хрестова. У нього був ПМ – просто був. Сказав, що не пам’ятае, звiдки.

Пiстолет був газовий, вiсiм мiлiметрiв калiбр, де вiсiм, там i дев’ять – на око не визначиш, а ось голосно бахнути з нього можна було – вогонь i дим зi ствола виглядатимуть по-справжньому, та й гiльза пiсля пострiлу теж поскаче, перекидаючись по пiдлозi натурально.

До речi, наразi невiдомо, чи вистрiлить «Наган» у руках Штопаного – оце питання. Вiн казав, що тi, у кого вiн купував цю вороновану iграшку, нiбито з нього стрiляли – i успiшно, але це все слова. А якщо «Наган» дасть осiчку, а якщо набоi вже нiкуди не придатнi – клацне пустишкою на весь банкiвський зал – i «на добранiч». Ось тому справжне, бойове, перевiрене озброення було тiльки в Гошi.

– Хрест, «Макар» твiй готовий? – запитав Гоша, не обертаючись i ховаючи свiй ТТ за пояс.

– Сподiваюся.

Задне сидiння було на всю ширину кабiни «Газелi» – Хрест лежав на спинi, пiдклавши руку пiд голову, в iншiй тримав сигарету i, склавши губи трубкою, пускав кiльця сигаретного диму, намагаючись накинути iх на стельовий, округлоi форми свiтильник.

– На банк iдемо. Питання зрозумiле?

Хрест хихикнув – стовпчик попелу надламався i впав йому на груди:

– Хто як, а я ва-банк?

Гоша повернувся й пильно подивився на нього.

– Ну працюе, що йому буде. Дивись, – Хрест знехотя витягнув з рукоятки пiстолета магазин, прицiлився в лоб Сичу й кiлька разiв натиснув на спусковий гачок. Ударник спрацював, як i належало справно. – Я ж кажу, що йому буде, залiзяка хрiнова.

Гоша зблiд, повернувся вперед, усерединi в нього все кипiло, подивився на всi боки й, не втримавшись, усе ж запитав:

– А якби набiй у стволi виявився? От же придурок…

– Ну, так не виявився ж.

Гоша подивився на Штопаного й кивнув у бiк Хреста:

– Ну де ти вiдкопав цього клоуна? Вiн нам усю справу завалить.

– Та дуркуе просто.

– Нам на банк зараз iти, а вiн дуркуе, – не дивлячись на Хреста, продовжив Сич. – Чуеш, дуркуватий, зараз банк будемо грабувати, ти в курсi? Набоi перевiряв, чи не вiдсирiли?

– Я, звичайно, не мент… – Хрест зробив навмисну паузу й додав.