ТТ

На першому блокпостi був близько дев’ятоi ранку, останнiй, вже украiнський, пройшов далеко за пiвдень. Пiсля Курахового повернув праворуч на Красноармiйськ, а далi – Полтава й Киiв.

* * *

Величезна, сонна, у зелених вiдтiнках муха спочатку сiла на двiрник лобового скла, повернулася праворуч, потiм лiворуч, склала крила й перебралася на скло, пiднялася до даху машини й завмерла, немов заснула. Гоша витягнув з-за пояса ТТ, вiдтягнув злегка затвор – патрона в стволi не було, досилати його не став, вiдпустив затвор – той злегка клацнув, прицiлився в муху й сказав: «Бах».

Штопаний сидiв за кермом «Газелi» й постiйно совався на сидiннi – швидше за все вiн нервував, а на вигляд здавався малим непохитним. Гоша не втримався й запитав:

– Чи не здрейфив?

– Ти, краще, дивись, не пальни прямо тут, перед банком.

Гоша промовчав – Штопаний був правий: зi зброею не варто гратися, але що робити, коли руки свербiли, у тому якраз i була особливiсть володiння зброею – бажання застосувати ii, причому постiйне, i, схоже, хронiчне, це слiд було пам’ятати й враховувати.

Реально, справжня бойова зброя була тiльки в Гошi. З самого початку було так обумовлено: кожен сам для себе дiстае ствол.

Штопаний у когось позичив «Наган» – казав, що купив, але, швидше за все, узяв на час. «Наган» був дуже старий, двадцять якогось року випуску й, схоже, багато чого бачив на своему вiку. Набоiв до нього було всього чотири, тому Гоша спочатку хотiв порискати за своiми каналами, ну, хоч три штуки ще як мiнiмум роздобути, щоб барабан заповнити, а потiм подумав, що й цих вистачить, адже воювати все одно нiхто не збирався – у крайньому випадку може разок пальнути доведеться для остраху в стелю або по нозi кому.

Зате виглядав револьвер не жартiвливо, що не iграшковий, так це вже точно, i до габаритiв Штопаного пiдходив якнайкраще.

Штопаний був не дрiбним хлопцем, та ще цей шрам на шиi, який iшов униз по потилицi майже до середини спини, наслiдки автомобiльноi аварii з виразними слiдами хiрургiчних ниток, тiльки закрiплював упевненiсть у цьому хлопцевi.

Перший раз вiн потрапив на малолiтку за бiйку, друга ходка була за налiт на невеликий магазинчик, а, швидше за все, на кiоск, але це якщо говорити про погане, а ось скiльки було вдалих справ у його бiографii – про це вiн не розповiдав, та у нього нiхто й не питав. Зараз напад з волиною у його практицi намiчався вперше, може тому й нервував, i совався безперервно.