Рейд у безвість

Правда, деякi науковцi вважають такi первiснi племена – аж нiяк не новими етносами, а навпаки, здичавiлими рештками населення Лемурii чи iнших легендарних i мiфiчних земних материкiв-цивiлiзацiй, якi процвiтали сивоi давнини, а вiдтак водномить загинули внаслiдок космiчних або техногенних катаклiзмiв. Іншi ж твердять, що представникiв тих спiльнот привозять на Блакитну планету космiти, якi проводять тут з ними зрозумiлi лиш iм експерименти. Третi переконанi, що дикуни з’являються у глухих закутках земноi кулi як гостi з минулого чи з так званого паралельного свiту, котрi якимось дивом потрапляють в аномальнi воронки-круговертi в часоплинi, що й розносять iх по вiках та епохах, закидаючи зокрема i в нашi часи.

Зрештою, хоч як, а, очевидно, з котримось iз таких феноменiв зiткнувсь i я. Тож обережнiсть менi не завадить. Бо ж достеменно невiдомо, якою буде реакцiя на мою з’яву. Передбачати ж можна що завгодно. І то ще нiчого, коли вже вiд самого мого вигляду всi кинуться врозтiч, нажахано волаючи.

Але якщо, навпаки, ринуть на мене всiею ордою? Чи готовий буду в пошуках iстини розрядити автомат у юрбу неандертальцiв, аби врятувати свое життя?

Тим-то вирiшую не квапититись, а наразi й далi дотримуватися тiеi самоi тактики дiй у ворожому тилу.

Оскiльки ж вiд швидкоi ходьби, а також вiд того, що надворi ставало дедалi гарячiше, я неабияк спiтнiв, то вирiшив пiдiйти до селища з навiтряного боку, щоби мiй дух не зачули собакоподiбнi.

Незабаром зручно розташовуюся в кущах окрай галяви помiж двома пагорбами, якi нависають над яругою, що веде до поселення, й починаю вивчати в оптичний прицiл навколишню обстановку.

З ближчоi вiдстанi було бiльш, нiж очевидно, що жителi цього сiльця належить радше до негроiдного типу, нiж бiлошкiрого. Кожен чимось займався. І якщо старшi за вiком з того велелюддя, сухi i зморщенi, ще поголовно змахували на шимпанзе й горил, то контингент порiвняно молодших був уже строкатiшим.

Поряд iз класично мавпячими фiзiями виднiлося й чимало гiбридних облич, на яких суто тваринячi риси химерно сусiдили з цiлковито людськими «мазками».

А бiльшiсть юних поселенцiв, хоча й були переважно вилицюватi, вражала майже iдентичною подiбнiстю до людини сучасноi. І якщо назагал цi лiсовi люди були переважно темноокими, то саме серед наймолодшоi верстви я помiтив кiлькох осiб зi значно свiтлiшими очима.

Результати цих оглядин теж неабияк ошелешували.