Розгортувач простору

Залишивши пiд ковдрою щiлинку, дiвчинка стала пiдглядати у свою кiмнату i таки помiтила на своему письмовому столi, де вона завжди готуе домашне завдання, чудернацьке створiння…

Створiння нагадувало бiлу плямисту кiшку, згорнуту в клубок, iз лапками, як у iжачка, ще й мало до десятка кругленьких вушок… Допитливi оченята, що поблискували над кумедним кирпатим носиком з цiкавiстю вивчали все довкола i час вiд часу задивлялись на дiвчинку.

– Ти що таке? – Поборовши свою несмiливiсть спитала дiвчинка, скинула ковдру з обличчя i сiла на лiжку.

Створiння посмiхнулося безмежно веселою i довiрливою посмiшкою i дивно полохливою мовою заговорило.

– Я не «що», а «хто», i не «таке», а «такий». А ти, судячи iз твого щоденника, е Олена Перемога, учениця дев’ятого «А» класу. Цiкаве у тебе прiзвище, а оцiнки йому не вiдповiдають. Правильно було б, щоб тебе називали Олена Заднiх-пасе… Хе-хе… Та свiт людей, я так зрозумiв, не любить правди…

– Ти хто такий i чому нишпориш у моiй кiмнатi? – Обурилась дiвчинка.

– Гаразд, я представлюся…

Створiння виструнчилося на заднi лапки, пiдiйшло ближче до краю стола, нахилило свою вухасту голову.

– Я Останнiй Розгортувач Простору, коронований Принц Великого Мiзерництва у Необчислених Територiях Лонiв, Володар Живоi Червоноi Кнопки, Хранитель Зiбрання…

– Стоп! Коротше! – Перебила принца дiвчинка.

– Зрозумiв. У тебе слабенька пам'ять. Коротше, звати мене Розгорт iз краiни Лонiв.

– То що ти робиш у моiй кiмнатi?

– О, я нещасний принц, – вухастий котик став щиро сумний i згорьований, голос затремтiв так, що мiг пробити на сльозу, – Я нiкому не потрiбний. Мене жбурляють кому не лiнь i куди не лiнь, особливо це стосуеться дурноi Кошмарки… Це вона мене кинула куди-небудь, аби з-пiд нiг… Така моя нещасна доля…

– Як це куди-небудь? Ти у моiй кiмнатi i нишпориш у моему щоденнику, стоiш на моему столi! – Дiвчинка отямилася вiд перших вражень i вже з цiкавiстю будувала взаемовiдносини iз непроханим гостем, а заодно вдягала джинси i футболку.

– О, моя нiкчемна доля! Я не можу повернутися додому, бо я Останнiй Розгортувач Простору. Якби був iще хоча б один Розгортувач, тодi я мiг би повернутися додому у свою чарiвну краiну Лонiв, до своiх безпосереднiх обов’язкiв принца, до своеi…

– Не розумiю, до чого тут iще один? – Знов перебила дiвчинка плаксиву мову гостя.