Ukrainian dream. «Последний заговор»

Ви – десятитисячний слухач, який додзвонився на нашу програму «Я i моя краiна», i ви виграете тижневу подорож до будь-якого мiста Украiни. Квитки i проживання в готелi оплачуе наш спонсор. Ви тiльки вказуете час.

– От спасибо. Давай я через месяц поеду во Львов? Никогда там не был.

– Львiв, то й Львiв, ваше право. Кирило з Киева вирушае до Львова, де цiлий тиждень проживатиме в готелi «Жорж», у номерi люкс. Кого ви вiзьмете з собою?

– Натаху, конечно, кого же еще?

– Отже, ви з Наташею мандруете до Львова, а ми продовжуемо мандрувати Украiною й чекати на вашi дзвiнки, – гудки в ефiрi.

– Марку, – звукорежисер забiг до студii, – ти кажи одразу таким Кирилам, щоби не матюкалися в ефiрi. Це ж узагалi, я не встигаю затирати звук.

– Добре, добре, – Марк утомлено опустив голову i тер пальцями скронi.

– Давай, дзвiнок, – звукорежисер усiвся в крiсло, Марк широко розплющив очi.

– Алло, Марк Лютий в ефiрi з наступним нашем гостем, а наш гiсть…

– Юля Причепа з Донецька.

– Юля Причепа з Донецька украiнською мовою.

– А якою мовою я мала б розмовляти?

– Не знаю, просто звик, що в Донецьку переважно розмовляють росiйською.

– А що, Донецьк – Росiя? Хiба це не така сама Украiна, як i Львiв, i Чернiвцi, i Киiв? Не треба звикати до росiйськоi мови донеччан.

– Гаразд, Юлю, переконали. Вiдтепер зафарбовуемо Донецьк у жовто-блакитнi кольори. Ви студентка?

– Так.

– І що ж ви нам розповiсте?

– Я вчора вперше переспала з мужиком, у нього на квартирi.

– Скiльки вам рокiв?

– Яка рiзниця? Бувай, Марку. Я думала, що трахатися – це приемно, – вона кинула слухавку.

Марк кинув навушники на стiл i довго тер пальцями очi.

Потiм подивився на Степана i махнув рукою – це означало, що вiн не пiде пити чай з усiма, а поiде у справах, щоб повернутися о шостiй i продовжити радiотрафiк.

– Марку, ти чуеш? Почекай. – Степан узяв його за руку.

– Що, Стьопо? Недовго давай: я поспiшаю.

– Коротше, мужик якийсь телефонував, вiн казав, що ти вчора в клубi якусь дiвчину зачепив, так вона його кохана, i вiн тепер тебе хоче вичислити.

– Ну, – Марк надягав куртку.

– Так ти обережно там, дивись не ходи сам пiзно. Може, з ним поговорити, з мужиком? Хлопцiв покличемо.

– Це моi проблеми, Стьопо. Вiн на АОН телефонував?

– Так.

– Номер дай.

– Марку, не треба.

– Номер дай, кажу.