Ukrainian dream. «Последний заговор»

Ukrainian dream. «Последний заговор»

Василь Зима

Радiоведучий Марк Лютий, головний герой роману Василя Зими «Ukrainian dream. Последний заговор» працюе в свое задоволення i готуеться до весiлля з донькою олiгарха. Та раптом до нього потрапляе вбивчий компромат на вiдомих полiтикiв i вiн мае обирати: пiти на компромiс з власним сумлiнням чи узятися за справу, ризикуючи втратити все, навiть власне життя. Долi героiв переплiтаються, подii, наче в калейдоскопi, змiнюють одна одну. Хто переможе, а хто загине – вiдповiдi у романi.

Василь Зима

Ukrainian dream

«Последний заговор»

Я давно присматриваюсь к этой стране и знаю, чего мне опасаться.

    Михаил Зощенко

Роздiл 1 (Chapter 1)

«Ви думаете, що живете в краiнi, яка iде шляхом ринкових реформ i втiлюе принципи демократii? Даремно ви так думаете. Ви живете в краiнi, яка за тринадцять рокiв незалежностi скоротила втричi державний бюджет, ви живете в краiнi, народонаселення якоi за тринадцять рокiв незалежностi зменшилося на чотири мiльйони чоловiк, ви живете в краiнi, найкращi та найприбутковiшi об'екти приватизацii в якiй вiддано у власнiсть злочинного капiталу, ви живете в краiнi, в якiй до цього часу вирiшуеться питання, чи надавати чужiй мовi статусу офiцiйноi, ви живете в краiнi, в якiй залишаються жити або слабаки, або героi».

– Вимкни, чуеш? – вiн повернувся до вiкна i зручнiше вмостився у великому шкiряному крiслi.

– Програма ще не закiнчилась.

– Вимкни, чуеш? – невдоволено глянув з-пiд брiв.

– Нема питань, – пiдiйшов, натиснув кнопку, звук зник.

– Як цього хлопця звуть?

– Марк Лютий, вiн веде програму «Я i моя краiна».

– Ти його бачив?

– Нi.

– Я хочу, щоби ти на нього подивився, – устав, пройшовся кiмнатою, став бiля столу, мовчав, – цiкаво, вiн у це дiйсно вiрить? Нi, ну менi цiкаво, вiн просто так говорить чи вiн вiрить.

– У що? – витягнув руки з кишень.

– У те, що, слухаючи його правду, люди таки прозрiють i захочуть щось змiнити.

– Не знаю.

– У людей уже е правда, i iм не треба iншоi, iм добре живеться з тiею, яка в них е.

– Напевно, хм. Ви про що?

– Я чув нещодавно, чи то читав в опозицiйнiй газетi, – пiдiйшов до бару, – не важливо. Так от, – узяв пляшку лiкеру, налив у чарку. – Історiя така дурна. В мiстi украiнському, в Красному Лучi чи що, люди такi бiднi, хм, – випив лiкеру, поставив рюмку на стiйку бару, – iдять собачатину запивають слiзьми голодних дiтей.