Собор Паризької Богоматері

При цьому обидва образи будуються на поетицi гротеску, з тiею хiба що вiдмiннiстю, що гротескнiсть готичних елементiв церкви знiмаеться у вищому мистецькому синтезi ii архiтектурноi гармонii, тодi як гротескнiсть Квазiмодо складае основу його особистоi драми i неуникно веде героя до загибелi. Разом iз тим Собор i Квазiмодо складають у романi певний симбiоз будiвлi та людськоi iстоти, де природнiм вмiстом споруди стае людина, а церква замiняе людинi весь свiт, е ii единим природнiм середовищем.

Подiбне гротескне поеднання зустрiчаемо i в описi злиття Квазiмодо з дзвонами, якi е серцем Собору, але вiдображають биття i його власного серця. Гюго знаходить для цього здавна поширеного у лiтературi мотиву дзвонiв своерiдне втiлення в образi мiста-оркестру та передзвону вiкiв.

Образ дзвонаря Квазiмодо настiльки оригiнальний i репрезентативний для цього роману, що часто сучасним iнтерпретацiям «Собору Паризькоi Богоматерi» надають його iм’я, при цьому в самих прочитаннях роману, на жаль, дуже збiднюеться сюжет, суттево вiддаляючись вiд величного характеру, масштабностi та високопоетичностi першоджерела.

Голлiвудськi кiноверсii чи образи м’юзиклу «Нотр-Дам де Парi», за посередництвом яких нинiшне молоде поколiння знайомиться з героями класичного шедевру Гюго, жодним чином нездатнi передати його iстинного звучання, багатоманiтностi, поетичностi, морально-етичного пафосу та мудростi осягнення в ньому сучасностi через пiзнання iсторичноi давнини.

А проте епоха книг не проходить. ii не вбити новим засобам комунiкацii столiття електронiки та високих технологiй. Наразi у Парижi щорiчний фестиваль «Час книг» змiнило «Свято читання», традицiйна виставка «Книжковий салон» незмiнно знайомить з величезною палiтрою книжкових видань Францii, поширюючись iншими мiстами краiни. Отже, i роман Вiктора Гюго «Собор Паризькоi Богоматерi» продовжуе жити i хвилювати людськi серця, подiбно до того як Нотр-Дам, що височить посеред сьогочасного Парижа, символiзуе не лише колишню велич творчого генiя Середньовiччя, але й животворну актуальнiсть духовних поривiв сучасностi.

    Н. М. ГОРЯЧА

Собор Паризькоi Богоматерi

Кiлька рокiв тому, оглядаючи Собор Паризькоi Богоматерi чи, точнiше кажучи, тиняючись по ньому, автор цiеi книжки побачив у темнiм закутку однiеi з веж вирiзьблене на стiнi слово:

’??????[1 - Фатум, доля (гр).