Собор Паризької Богоматері

І ось саме в ту хвилину, коли сп’янiлого вiд власноi величi Квазiмодо урочисто проносили повз «Будинок з колонами», юрба з подивом i жахом побачила, як до горбаня кинувся якийсь чоловiк i видер з його рук дерев’яну позолочену патерицю – знак блазнiвськоi папськоi гiдностi.

Цей смiливець був той самий лисий чоловiк, який щойно, змiшавшися з юрбою, що оточувала циганку, злякав ii своiми сповненими погрози й ненавистi словами. На ньому було вбрання духовноi особи. Тiлькино вiн вийшов з натовпу, Гренгуар, що доти не бачив його, здивовано вигукнув:

– Ти ба! Це ж мiй учитель герметики[30 - Герметика – поширена в середньовiччi псевдонаука про таемницю виготовлення золота та iн.

], дом[31 - Д о м – вiд латинського «d о m i n u s» – один з титулiв католицького духовенства.] Клод Фролло, архiдиякон! Якого дiдька йому треба вiд цього паскудного горбаня? Той же його зараз проковтне!

І справдi, у натовпi пролунав крик жаху. Страшний Квазiмодо рвонувся з нош, i жiнки вiдвернулися, щоб не бачити, як вiн роздере архiдиякона.

Горбань одним стрибком опинився бiля священика, глянув на нього i впав перед ним навколiшки.

Священик зiрвав з нього тiару, зламав його патерицю, розiрвав мiшурну мантiю.

Квазiмодо, низько схиливши голову i схрестивши руки, все ще стояв навколiшках. Потiм мiж ними почався дивний дiалог мовою знакiв i жестiв, бо жоден з них не промовив нi слова. Священик стояв випроставшись, розгнiваний, грiзний, владний; Квазiмодо розпростерся долi, покiрливий, благаючий.

А тим часом Квазiмодо, безперечно, мiг би одним пальцем розчавити священика.

Нарештi архiдиякон грубо струсонув Квазiмодо за могутне плече й жестом велiв йому встати i йти за ним.

Квазiмодо пiдвiвся.

Тодi братство блазнiв, трохи отямившись, спробувало захистити свого папу, так раптово скинутого з трону. Цигани, арготинцi й уся корпорацiя судових писарiв, репетуючи, оточили священика.

Квазiмодо затулив його собою, стиснув своi здоровеннi кулаки i, скрегочучи зубами, наче розлючений тигр, глянув на нападникiв.

Священик знову набрав вигляду своеi похмуроi гiдностi, подав знак Квазiмодо й мовчки рушив з майдану.

Квазiмодо йшов попереду, розштовхуючи натовп.

Коли вони протиснулися крiзь юрбу i перетнули майдан, хмара цiкавих роззяв спробувала податися за ними. Квазiмодо на мить вiдстав, а тодi, задкуючи, пiшов за архiдияконом.